14 березня 2010 року виповнилося 90 років від дня народження та 55 років наукової, педагогічної та громадської діяльності доктору біологічних, агрокультурних і лісових наук Зволенського технічного університету, професору, дійсному члену Української екологічної академії наук, Української лісівничої академії, почесному члену Українського ботанічного товариства, дійсному члену наукового товариства імені Шевченка, лауреату європейської премії імені Петра Йожефа Ленне за заслуги в галузі охорони природи, видатному вченому зі світовим іменем та громадському діячу Степану Михайловичу Стойкові.
Народився Степан Стойко 14 березня 1920 року у селі Кричево, тепер Тячівського району Закарпатської області. У 1938 році закінчив класичну гімназію в Хусті, в якій особливу увагу звертали на природничі науки та іноземні мови. Після закінчення в 1949 році лісогосподарського факультету Львівського сільськогосподарського інституту (ЛСІ) працював в Ужгородському лісгоспі, де розширив свої знання у практичному лісівництві. У 1952-1954 роках Степан Михайлович учився в аспірантурі Інституту лісу АН УРСР. Кандидатську дисертацію захистив в Інституті ботаніки АН УРСР. Після цього впродовж дванадцяти років читав курс ботаніки на лісогосподарському факультеті ЛСІ. З 1966 року дотепер наукова творчість С.М. Стойка пов’язана з академічними установами м. Львова.
Ще наприкінці 50-х років, коли мережа заповідної справи формувалася стихійно і не було чітко визначено наукові поняття заповідних об’єктів, Степан Михайлович обґрунтував наукові засади формування ПЗФ, як заповідної біогеоценотичної системи, яку слід організовувати на рівні геоботанічних районів, округів, областей та всієї держави. Все це стало основою для формування системи ПЗФ України. Він особисто брав участь у створенні Карпатського біосферного заповідника, національних природних парків — Карпатського, Шацького, «Синевір», «Сколівські Бескиди», природного заповідника «Розточчя», багатьох інших регіональних ландшафтних парків та природно-заповідних об’єктів.
НПП «Гуцульщина» теж вважає Степана Стойка своїм «хресним батьком», оскільки саме з його ініціативи, наполегливості та підтримки громадськості району та депутатів рад різних рівнів, стурбованих погіршенням стану довкілля, масовим вирубуванням лісів та необхідністю збереження етнокультурної спадщини, було порушено питання про створення на Косівщині природно-заповідного об’єкту. На першій міжнародній конференції «Проблеми розвитку Гуцульщини», що проходила в рамках Міжнародного гуцульського фестивалю в м. Косові (1993 рік) прийнято звернення до Президента України, в якому зазначено, що збереження біорозмаїття Косівщини можливе тільки при створенні заповідних і природоохоронних територій.
Спільно із словацькими та польськими вченими ювіляр обґрунтував створення єдиного у Європі трилатерального біосферного резервату «Східні Карпати», який ЮНЕСКО в 1999 році зарахувала до світової мережі. Спільно з українськими та румунськими колегами він аргументовано довів неохідність створення двостороннього біосферного резервату «Мармароські гори», а разом з польськими — організацію таких резерватів на Розточчі і в Західному Поліссі.
Наукова спадщина С. Стойка багатогранна — протягом півстоліття він проводив дослідження в галузі лісівництва, геоботаніки, лісової екології, флористики, біології деревних порід, лісової термінології, історії науки та охорони природи. Наукова творчість ученого пов’язана здебільшого з теренами його рідного краю — Українськими Карпатами. Усю свою життєву енергію він віддає вивченню їхнього екологічного стану та природних ресурсів. Перу ювіляра належать більше 400 наукових публікацій, з яких понад 50 — у зарубіжних виданнях, в яких він акцентує увагу на нераціональному природокористуванні у Карпатах, на порушенні тут екологічного балансу, що стало причиною катастрофічних паводків, вітровалів, снігових лавин тощо. С.М. Стойко детально вивчив природні і антропогенні причини їх виникнення, а також обґрунтував заходи щодо їх попередження.
Вивчаючи поширення дубових лісів та їхній видовий склад на теренах Карпатської гірської системи, професор Степан Михайлович виявив у Закарпатті в прикордонній зоні з Румунією та Угорщиною локалітети трьох нових для України південноєвропейських видів — дубів австрійського, Далешампа та багатоплідного, збагативши цим інформацію про видовий склад аборигенної дендрофлори України. Проведені ним багаторічні дослідження підсумовані в монографії «Дубові ліси Українських Карпат. Екологічні особливості, відтворення, охорона» (2009). За цикл наукових праць «Розроблення наукових засад і практичних рекомендацій збереження біорізноманіття в контексті сталого розвитку України» у складі колективу авторів С.М. Стойко став у 2005 році лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. За наукові досягнення в галузі охорони природи ювіляр одержав також багато інших вітчизняних та закордонних нагород.
12 січня 2010 року за вагомий особистий внесок у розвиток природно-заповідної справи в Україні, розширення національної екологічної мережі, охорону, збереження, наукове вивчення та відтворення особливо цінних природних комплексів та об’єктів С.М. Стойко нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Дирекція НПП «Гуцульщина» та його співробітники сердечно вітають професора С.М. Стойка з 90-річним ювілеєм, зичать йому міцного здоров’я, безмежного щастя, бадьорості, наснаги та нових творчих злетів.
Божого благословення Вам і Вашій родині на многії, благії літа!
Колектив НПП «Гуцульщина»
Залишити відповідь