Святилища

Усвідомлення сакрального значення гір було явищем загальнолюдським. А щоб гори були священним місцем, де живуть боги, то на них їм будували храми, святилища, жертовники. Традиція сакралізації гірських ландшафтів була настільки міцною, що навіть з прийняттям християнства перші церкви й монастирі будували на висотах, як правило, на місці стародавніх святилищ.

Слід розрізняти священні гори як окремий об’єкт культу, а також сакральні вершини, що виступають місцем культу, ритуальних жертвопринесень. В іншому випадку на гірському святилищ і об’єктом культу є божество у вигляді кам’яного чи дерев’яного ідола, наскельного зображення. До такого типу належать гірські святилища Карпат загалом і на Сокільських вершинах зокрема.

Сокільські святилища

На хребті Сокільському розташовано декілька скельних комплексів:

  • Лесівські ( Маришеві) камені;
  • Гарбузівські;
  • Ведмежі ворота;
  • Татарівські камені;
  • Юдаківський (Латунський) камінь;
  • Кашицький камінь (Голова Довбуша);
  • Семенків камінь (Церковці);
  • Сокільський камінь (Яворівський, Свинячий гук);
  • Скеля-камінь Люлька;

На пд-сх. Сокільського є Лесівське або Маришеве каміння, розташоване на висоті 885 м. У цьому напрямку воно замикає скельний ланцюг Сокільського хребта, що далі виходить до Черемошу. Пам’ятка міститься за два кілометри від присілка Прислопа села Великого Рожена Косівського району. Приблизно така ж відстань відділяє Лесівське каміння від села Молого Рожена.

За народними переказами, під камінням є глибокі «пивниці». Легенда також відзначає, що на камінні була сторожова залога опришків, які трембітою подавали сигнал про небезпеку.

Найвищою з трьох скель є Чортів палець, або Бесівський камінь, який піднімається по крутосхилі на висоту близько 30-ти метрів. Як видно, теперішню назву скеля одержала в християнський період. За характером наскельних зображень, структурними особливостями можна дійти висновку про те, що на Лесівському камінні виявлено унікальне святилище, яке має складну структуру. На східному і західному боках скельного комплексу викуто однопрофільні образи божеств у вигляді птаха і ящера, головних релігійно-міфологічних персонажів світогляду праіндоєвропейських племен епохи неоліту, заснованого на бінарній циклічно-коловоротній системі. Важливою конструктивною особливістю святилища є його брамоподібна форма, зорієнтована за лінією схід-захід (весняне й осіннє рівнодення). Святилище відзначається також наскельними зображеннями різноманітних, в основному солярних, знаків і символів, а також наявністю жертовного каменя, дерев’яної прибудови і кам’яних валів.

На території Косівського району є ще дуже багато святилищ крім як на Сокільському хребті. Зокрема це Томаківський камінь, Терношорське святилище, Камінь у Завоєлах, святилище Лисина Космацька.

Терношорське святилище

Одне з найвідоміших місць сили Карпатського краю – давнє святилище Терношори поблизу присілка Безульки села Снідавки на Косівщині. На південному схилі гори Терношора на природному восьмиметровому кам’яному крузі, утвореному двома велетенськими брилами, залишилися солярні символи,накреслені древніми жерцями. Круг «дивиться» на південь. Цілорічно на цей вівтар падають сонячні промені.

Експедиція, яка досліджувала Терношорське святилище у липні 2008 року, виявила декілька «ліній Сили» де знаходяться так звані «чашні камені», котрі, судячи з усього, використовувалися язичницькими жерцями для офірувань сонячним божествам. Саме в ті буремні часи, коли Карпати стали місцем зіткнення політичних інтересів даків, фракійців, римлян, кельтів та язигів, жрецтво в гірських святилищах досягло апогею своєї могутності. Для введення обраних у медитативний стан жерці цих ідолів, використовували галюциногенні гриби (деякі різновиди карпатських мухоморів). Шаманські практики та телурична магія були могутніми засобами влади і пізнання в руках спадкових жерців, які з покоління у покоління накопичували і передавали свої вміння. Сучасні мольфари зберігають залишки тієї давньої могутності.

Камінь у Завоєлах

Присілок Завоєли є одним із найвіддаленіших від центральної частини Космача, відомим осередком збереження найдавніших традицій Карпатської землі. Він розташований на північному заході в долині річки ставник, що є лівою притокою річки Пістиньки.

За 2 км від присілка в північно-західному напрямку на схилі (750 м над р. м.) стоїть відомий своїми дивними формами Камінь Довбуша. Тут зосереджено понад 20 кам’яних брил світло-сірого ямненського пісковика. Займають вони площу понад 2150 м2. З усіх карпатських культових каменів-вівтарів дохристиянської доби Драконячий камінь несе на собі найпомітніші сліди цілеспрямованої обробки. Скелю невідомі скульптори минулих епох обробили так, щоби вийшла «драконяча голова», яка південна назустріч Батькові-Сонцю. Велетенська брила-голова звужується до шиї, що переходить у восьмиметрове «тіло». А нижче розташований співрозмірний хвіст. На камені можна побачити також вторинні за значенням зооморфні зображення та петрогліфи.

Святилище Лисина Космацька

Гора Лисина розташована за 5 км. на захід від присілка Плаюци села Космача. Її висота сягає 1464м. У багатьох стародавніх народів гора загалом була сакральним місцем, праобразом Всесвіту,Світового дерева –омфала. Гора виступала посередницею неба і землі,її віссю і центром,священним місцем, де живуть боги. На горі закладали жертовники, святилища, ставили статуї кам’яних чи дерев’яних ідолів, відбувались обряди жертвоприношень, пов’язані з народженням Сонця (25 грудня), весняним рівноденням (21 березня), літнім сонцестоянням (21 червня), осіннім рівноденням (22 вересня). Ця традиція була поширена і в слов’ян. Кам’яний комплекс на горі Лисина Космацька ми відносмо до календарного святилища. Воно розташоване на південному схилі гори і займає площу близько 400 м2. Святилище являє собою видовжене (10×40 м) у напрямку схід-захід похиле нагромадження гігантських кам’яних плит. Верхні плити величезних розмірів утворюють повздовжній тунель завдовжки 6 м у напрямку північний схід – південний захід. При вході із західного боку його висота становить 1,2 м ширина – 80 см, на східному – висота 70 см, ширина – 50 см. Праву стінку тунелю становить гладка монолітна плита, ліву – дві підігнані одна до одної плити. Чотири верхні гігантських розмірів плити служать перекриттям тунелю. На святилищі висічено 12 чашоподібних заглиблень, які ймовірно символізують 12 місяців, 12 знаків зодіаку, сонячний цикл.

Астрономічний характер святилища на Лисині Космацькій підтверджується спостереженнями учасників етнологічно-археологічної експедиції « Карпати – Дністер»інституту історії і політології Прикарпатського національного університету під керівництвом проф. Когутяка під час літнього сонцестояння 21-22 червня 2007 року. 21 червня виявилося, що сонце, яке заходило з 20-ї години 40 хвилин до 21-ї години 25 хвилин освітлює по всій глибині жертовну яму. Проміння сонця було спрямоване точно в яму через верх гори, за яку воно заходило. 22 червня о 5 годині ранку було зафіксовано схід Сонця на лінії кам’яного тунелю.

Схема астрономічних спостережень на Лисині Космацькій збіглося з планом Стоунхенджу, важливим елементом якого є так звана алея і п’ятковий камінь, спрямовані на північний схід, тобто в напрямку сходу Сонця у день літнього сонцестояння. На Лисині Космацькій відповідником алеї у Стоунхенджі є кам’яний тунель. Захід Сонця в день літнього сонцестоянн у Стоунхенджі фіксував камінь, на Лисині Космацькій цю функцію виконувала жертовна яма.

Не менш цікавим виявилося і те, що візирна лінія, яка проходить через жертовну яму в південно-східному напрямку, спрямована на святилище у Завоєлах. Далі вона проходить біля гори Ґрегіт через Терношорське мегалітичне святилище, гору Ігрець і Писаний Камінь. Нагадаємо, що в цьому напрямку сходить Сонце в день зимового сонцестояння. Весь цей неповний перелік стародавніх святилищ і дохристиянських оронімів, розташованих на одній лінії, яка проходить з південного сходу на північний захід, не може бути випадковим і потребує детальнішого вивчення.

Святилище на горі Грегіт

Обстеження гори Ґрегіт на південно-західній околиці села Космач, Миколою Кугутяком, дало змогу виявити великі рукотворні чашоподібні заглибини на каменях.

На вершині гори Ґрегіт з боку села Шепота чимало нагромаджень великих і малих каменів, найбільший і найвищий з них має назву Камінь Довбуша. Його вершина має підправлену округлу форму. На східній, стрімко похилій важкодоступній стороні Каменя Довбуша видовбано дві округлі жертовні «чаші» діаметром понад 30 см, завглибшки до 20-ти см, заповнені водою. На відстані трьох метрів розташована третя жертовна «чаша» діаметром 20 см, завглибшки 10 см.

На південній стороні каменя є так зване крісло Довбуша – еліпсоподібне утворення завширшки 70 см і завглибшки 60 см. Поруч продряпано кілька рівнораменних хрестів.

Неподалік на каменях виявлено 7 менших чашоподібних виїмок діаметром від 7-ми до 15-ти см завглибшки 5-8 см. На рівній поверхні одного з каменів трапецієподібної форми видовбано наскрізний п’ятисантиметровий отвір.

За кілометр від пам’ятки на великому камені виявлено хрест і надпис польською мовою: Stupnicki Petr. Paroch Brustur 1830.

Хрест вибито на затертому рельєфному зображенні, що нагадує змію. Ще два хрести продряпано на каменях Ґрегота з боку села Шепіт.

Виявлені на каменях хрести свідчать про те, що гору свого часу освячували християнські священики. На її сакральний характер у дохристиянський період вказують камені з рукотворними «чашами» на камені Довбуша і біля нього.

Томаківський камінь

Структура Томаківського каменя і значна кількість різноманітних петрогліфів, серед яких є тотемний родоплемінний образ птаха, вказують на те, що він має стародавнє неолітично-енеолітичне походження і використовується протягом тривалого часу. Культова традиція тут мала продовження і в епоху бронзи й заліза, про що свідчить значна кількість солярних знаків і символів у вигляді кругів з ямками посередині, чашоподібних заглибин з обідком, малих чашних виїмок. Скотарський інвентар свідчить про характер господарських занять стародавнього місцевого населення.

Скельні пам’ятки Косівщини серед населення овіяні легендами. Найстародавніші їх пласти пов’язані з існуванням тут язичницьких святилищ. Слід відзначити, що всі стародавні язичницькі святилища, пов’язані з петрогліфами, супроводжуються потужною легендарною традицією, яка потребує системного вивчення.

Попередня

Озеро Мертве

Наступна

Міжнародний екологічний форум «Довкілля для України»

Коментарів: 4

  1. Я

    дуже цікаві факти
    шкода що про це знають одиниці

  2. іван

    В селі Соколівка теж є такий камінь.Місцеві його називають “камінь Довбуша”, камінна гора складається з великих валунів , не хаотично складених а правельно підігнані один до одного.З західної сторони скеля становить дуже стрімку стіну,на яку вилізти неможливо,а притім з східного боку це можна зробити дуже легко.Якщо вже потрапити на самий верх цього каменя то там теж можна побачити,видовбану не чашо подібні виямки,а подовговате таке собі “коритце”, яке постійно заповнене водою.Кажуть що вода ніколи не висихаї і ми цій легенді переконалися,в 2012 році дощу небуло майже ціле літо,а коритце на камені було заповнене водою.Вода чиста,без запаху,на смак як джерельна.

  3. Досить таки цікава інформація,дізнався багато цікавого.

  4. Влад

    Дякую за цікаву інформацію. Раніше не знав. Хоча в міфологіїї стародавньої Греції боги теж жили на горах.

Залишити коментар до іван Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2010—2024 НПП «Гуцульщина» & Розробка сайту — «КосівАрт»

Перейти до вмісту