НПП «Гуцульщина» роз’яснює та застерігає
Розмовляємо з заступником директора Національного природного парку «Гуцульщина» з наукової роботи, головою Косівського товариства «Гуцульщина» Юрієм Стефураком про одну з найбільших водних артерій Косівщини – річку Рибницю. Зважаючи на те, що вода – основа життя і Рибниця від 1996 року оголошена заповідною, то цікавить її ближче майбутнє і як джерела чистої води, і як об’єкта рекреації.
Нагадаємо: Рибниця бере свій початок від двох потоків, що стікають з-під схилів Ігреця та Писаного Каменя і має довжину 54 кілометри (у межах району 37,5 км). Вона є правою притокою річки Прут і впадає в нього біля с. Вовчинець Снятинського району. Площа басейну становить 276 квадратних кілометрів. Швидкість течії коливається в межах 0,5-1 метра за секунду. Чисельні пороги та водоспади «Гуки», що є геологічними пам,ятками природи місцевого значення, віддавна стали улюбленими місцями відпочинку тутешніх жителів і туристів. Дуже багата берегова рослинність, а в гірській воді водиться форель. Обабіч Рибниці впродовж її течії відкриваються захоплюючі гірські види, розташовані бази відпочинку та гостинні приватні садиби, котрі цілорічно приймають відпочиваючих.
— Юрію Петровичу, розуміючи, що про водну артерію Рибницю можна говорити багато, зупинімо цікавість читачів газети на її відрізку в межах міста Косова…
— Річки не входять до території НПП «Гуцульщина», але просто людське та й наукове зацікавлення ними мусять бути прискіпливими, бо в природі все дуже тісно взаємопов’язане. Тому науковцями Парку на прилеглих річках створено гідропости, в тому числі два на Рибниці, для постійного моніторингу якості води. Для постійного контролю якості стічних, поверхневих та зворотних вод й інших природних об’єктів створено лабораторію екологічного моніторингу.
Тут, якщо обґрунтовувати коротко, мушу апелювати до жителів краю і місцевих органів влади, аби не викидали сміття на береги та стічні відходи у живу течію і окультурювали свій ліжниковий промисел. Це означає, що сміття, особливо неприродного походження, ні в якому разі не можна спалювати, а домогтися доставки його на сміттєзвалище, або, в крайньому випадку, закопувати подальше від текучих вод.
Також звертаю увагу: досить шкідливою в потоках та річках є звичайні деревні трачка, тирса і шматки кори, з котрих вода вимиває дубильні та інші стійкі органічні речовини, що негативно впливають на життєдіяльність водних організмів. На жаль, ці відходи продовжують викидати з прибережних пилорам прямо в течію. Це – раз! А друге: шкідливі для природи речовини після промивання вовни варто виливати подальше, аби вони не потрапляли у потік чи річку. Земля собі їх профільтрує. Також не допускати миття автотранспорту в річках, вибирання піщано-гравійної суміші і каменю з русел… Дуже наголошую на цьому! Біоценоз водної артерії надто уразливий.
А що може бути милішим від втіхи відчувати себе в живому світі, бодай поспостерігати за різноманітною живністю у воді?! Практично, піклуючись про дітей-внуків, у нашому поводженні з сміттям та стічними брудотами сьогодні ми закладаємо фундамент їхнього здоров’я на майбутнє.
Щодо Рибниці на Косівському відтинку, то маємо поданий проект на отримання гранта в столичній організації (а за ним і відповідного фінансування) в побудові трьох дамб в руслі ріки. Визначено місця, зроблено всі відповідні розрахунки, котрі спрямовані на підняття русла Рибниці в Косові. Суть роботи тепер, вірніше часткової переробки готового проекту, полягає в тому, що мусимо відмовитись від бетонних дамб на користь дерев’яних кашиць. Не вдаватимусь в подробиці, але дубові кашиці добре забезпечуть не лише бажану функцію, а й миловидність краєвиду. Вірю, що вдасться здійснити цю добру справу, аби старожили перестали нарікати як то колись файно дозирали ріку, а вже довгі роки від неї відвернулися. Цим і збіднілій владі буде неоціненна поміч.
— Дехто закидає, що країна в стані війни і всі-всі наші потуги мають спрямовуватися на перемогу над російським агресором. Чи на часі говорити, наприклад, про впорядкування набережної у Косові?
— Так, досягнення миру – то найперше! Безперечно, кожен з нас максимально мусить докластися до перемоги. Але життя вимагає психологічного та й реального поступу (в цьому його життєствердність!) і, зрештою, далеко не всі так зайняті війною, щоби не могли розбудовувати та поліпшувати мирного майбутнього. Так, багато корисних справ доведеться відкласти до ліпших часів. Але їх планувати і домагатися треба повсякчас.
Щодо нашої спільної ідеї про Косівську набережну, думаю, варто подати читачам повний текст звернення Косівського товариства «Гуцульщина» від 19 травня 2014 року до сесії та виконавчого комітету Косівської міської ради:
«Звертаємося до вас з пропозицією взятися і спільними силами міської влади Косова, громадськості та організацій міста розробити й реалізувати проект влаштування впорядкованої відпочинкової набережної понад річку Рибниця. Переслідуємо в цьому чотири важливих цілі: «повернення міста лицем до річки» як до природної водної артерії; забезпечення цивілізованого літнього відпочинку місцевих жителів та туристів на мальовничій природі; залучення ширшого кола туристів у наш благодатний гуцульський край; екологічного забезпечення охоронної зони річки в поєднанні з вихованням й зміцненням психологічної потреби жителів міста та його гостей в збереженні чистоти її берегів і русла.
Для реалізації обумовленого проекту вбачаємо потребу прийняття відповідного рішення міської ради чи її виконавчого комітету з утворенням робочої групи відповідальних та зацікавлених осіб для вивчення можливостей, та вироблення відповідних пропозицій. В робочу групу варто включити міських депутатів, представників громадськості, керівників організацій та установ, що практично були б задіяні до реалізації проекту і таких, що розташовані безпосередньо в міській береговій зоні Рибниці. Від товариства «Гуцульщина» пропонуємо включити до робочої групи одну-дві особи. Цю робочу групу могли б очолити голова міста чи його заступник.
Передбачаємо певні витрати коштів на вирівнювання окремих земельних ділянок і прокладання доріжок, встановлення лавочок, облаштування пляжу тощо, котрі можна було б закласти в бюджет наступного року. В цьому ж році можна обмежитися затвердженням обсягу робіт та вирішенням, при потребі, відчуження окремих земельних смужок від організацій вздовж ріки. А такі занедбані є.»
Намагання, що викладені вище, їх рекреаційна складова, безперечно буде практично підтримана Національним природним парком «Гуцульщина».
— Додамо до сказаного, що голова міста Косова і член Косівського товариства «Гуцульщина» Микола Фокшей запевнив про включення цієї роботи в плани Косівської міської влади наступного 2015 року.
Василь Шкурган
Залишити відповідь