Микола Лаюк з села Старого Косова — постійний читач «Гуцульського краю», а ще — любитель лісових прогулянок і тихого полювання. Чоловік має допитливий характер, вміє бачити і дивуватися. З дитинства була у нього мрія — знайти у лісі роги оленя. Як же він їх шукав під час кожних відвідин лісу!
А знайшов тоді, коли вже й не сподівався — ріг молодого оленя лежав на самісінькій стежці. Цікаво, що це трапилося у червні, напередодні дня народження пана Миколи. Ось такий подарунок підготувала для нього природа, яку чоловік так любить.
Тоді Микола Лаюк дійшов висновку: якщо людина про щось дуже мріє, це обов’язково збудеться.
Нещодавно чоловік знову приніс у редакцію цікаву знахідку — чорний жолудь. Каже, що натрапив на нього у Дубині, ніколи таких не бачив. Ми також не бачили і вирішили пошукати інформацію про диво природи в Інтернеті. Не знайшли нічого, але побачили у соціальних мережах фото чорних жолудів, які цього року знаходили в різних куточках України.
Тож ми звернулися за роз’ясненнями до фахівців-працівників Національного природного парку «Гуцульщина». На їхню думку, Микола Лаюк натрапив на жолудь скельного дуба. Нижче публікуємо відповідь, яку нам надіслали.
Аліса Мудрицька.
«Гуцульський край», №40, 4.10.2024 р.
Дуб скельний
Дуб скельний (Quercu spetraea Liebl) відноситься до родини букових, є типовим середньоєвропейським видом, де він формує суцільний ареал.
Острівними популяціями він представлений у Криму, Малій Азії, Сардинії на півдні Скандинавського півострова.
В Україні фітоценози (сукупність рослинних організмів на відносно однорідній ділянці) дуба скельного займають 8% від загальної площі дубових лісів. Основні їхні масиви зосереджені в Криму та на Закарпатті, де складають 50% площі всіх дібров. На Прикарпатті та Буковині дуб скельний трапляється лише острівними осередками.
Дуб скельний легко переносить високу температуру літніх місяців, низьку вологість повітря під час вегетаційного періоду і водночас здатний переносити короткочасні морози до -30-35°С. Він починає вегетувати пізніше, ніж дуб звичайний, одночасно з буком.
На кожних 100 м висоти вегетація затримується на три дні. Так само листопад у нього настає раніше, ніж у дуба звичайного. Саме ці біологічні властивості дозволяють і мають важливе значення під час поширення скельного дуба в гірських умовах набагато дальше, ніж дуба звичайного.
З господарської точки зору скельний дуб є досить цінною породою, оскільки формує деревостани на таких територіях, де типові карпатські деревні породи не в змозі його сформувати. Виконує грунтотвірну, водорегулюючу, вітрорегулюючу та протиерозійну функції.
Є цінною харчовою базою для багатьох тварин. Жолуді дуба скельного подібні до жолудів дуба звичайного, проте мають характерну відмінність у прикріплені до гілки — в них немає черешка, тобто вони «сидять» на гілці.
Забарвлення жолудів значно темніше від звичайного, має темно-коричневий відтінок, а іноді вони мають і чорний колір. Ще однією характерною відмінністю скельного дуба від звичайного є довгий черешок, у звичайного дуба черешок у листка коротенький.
Для детального аналізу розвитку скельнодубових деревостанів в НПП «Гуцульщина» закладено ППП (постійну пробну площу) №7. Вона розміщена в заповідній зоні Кутського лісництва філії «Кутське лісове господарство», в пам’ятці природи «Каменець».
Можна стверджувати, що на території ППП є угруповання скельнодубово-букових лісів, що відзначені в Зеленій книзі України.
Олег Погрібний,
начальник науково-дослідного відділу НПП «Гуцульщина», кандидат сільськогосподарських наук.
Залишити відповідь