НПП «Гуцульщина» застерігає
В нашому далекому дитинстві цього не робили, совість не допускала такої сваволі… Маю на увазі спалювання на пні сухостійних трав, стерні та інших рослинних рештків. Зрештою – не викидали й сміття в природу! …Але цього разу говоримо про сухі трави. За радянщини зайшла ця диво-мода швидкого «прибирання», прижилася і стала згубною звичкою. Байка, що вкрай шкідливою.
Отож щовесни мають клопіт екологи та пожежники – повсюдно сухостійними полями та узліссями повзуть шеренги живої ватри… І підпалює кожний, кому заманеться. Непоодинокі приклади, коли, наслідуючи дорослих, черкають в траву сірником й екстремальні хлопчаки з азартно-споглядальної цікавості, залишають відтак той вогонь напризволяще.
Отож, давайте глянемо на це лихо самокритичним оком. Спочатку про шкідливість, бо ця сторона справи найважливіша.
По-перше, вогнем знищується не лише суха рослинність, а й насіння, паростки дерев та корені майбутньої рослинності, так що земля на кілька років зменшує підріст свіжої зелені. Це аж ніяк не сприяє підвищенню родючості ґрунтів, адже висока температура знищує всю мікрофлору у верхньому шарі ґрунту.
Підпали руйнують гумус, гинуть ґрунтоутворюючі організми та бактерії. Вогняна стихія поглинає не тільки мікроорганізми, що допомагають рослинам засвоювати корисні речовини, але гинуть рослини, комахи, гнізда птахів, часто й молодняк звірів та птахів. Так зменшується біорізноманіття, порушується природна рівновага. Знищується унікальна заповідна рослинність. В той же час природне загнивання цих рештків лише удобрює трав’яний підріст.
По-друге, протягом літа трави вбирають отруйні речовини, зокрема сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. При їх згоранні у повітря вивільняються шкідливі хімічні сполуки: ті ж важкі метали, сумнозвісні діоксини, бензопірени, окиси азоту, найрізноманітніші канцерогенні сполуки. Згоріле сміття істотно підсилює забруднення атмосфери. Наслідком вдихання такого диму є зниження імунітету, алергія, захворювання дихальних шляхів, посилення негативного перебігу хронічних та спричинення розвитку онкологічних захворювань.
Часто-густо мають ой немалий клопіт і самі палії з сусідами – підбурений вітерцем вогонь виривається з-під людського контролю та жадібно пожирає підліски, стоги сіна, господарські споруди, навіть хати. Щороку якесь село на Прикарпатті «прославляється» саме такою пожежею. Судіть самі: на відкритій території в безвітряну погоду вогонь може розповсюджуватися зі швидкістю до 4 кілометрів за годину, а у вітряну – до 30 кілометрів. При цьому висота полум’я досягає і 2-3 метрів. Сильний поривчастий зі змінами напрямку вітер несе найбільшу небезпеку, врешті стає загрозою і життю людей.
Вдаючись до шкідливості обумовлених підпалів, ми, ніби, натякнули обмовитись про їх хоч якусь зручність… Так – є одна. Але стосується вона хіба безгосподарного та бездушного ґазди, котрий набігом наводить «марафет» поза хатою раз на рік.
…Невже не можна зарадити цьому безладу законодавчо? – запитаєте ви. – Можна і треба! – відповідає державний екологічний інспектор. – Згідно статті 77-1 Кодексу України про адміністративні порушення на впійманих паліїв накладається штраф у сумі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів, а в природно-заповідному фонді штрафи досягають 20-40 неоподатковуваних мінімумів гривень. Посадовим особам ці порушення обійдуться ще дорожче. …Але дуже бажано заздалегідь пробудити в собі і справжнього громадянина, і грамотного інспектора.
Василь Шкурган,
член наукової ради НПП «Гуцульщина»
Залишити відповідь