Болота – це молодість Землі
Жан Дорст
Підписання славнозвісної «Рамсарської конвенції» 2 лютого 1971 року відзначення як міжнародний день водно-болотних угідь. Згідно із статтею 1 Конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних‚ постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних‚ прісних‚ солонкуватих або солоних‚ включаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує шість метрів.
Водоспади на р. Пістинька с. Шешори гідрологічна памятка природи місцевого значення
Метою цієї угоди є “збереження та раціональне використання водно-болотних угідь шляхом місцевих, регіональних і національних дій, та міжнародної співпраці, які будуть складовою досягнення збалансованого розвитку світу”.
Чому саме для збереження водно-болотних угідь потрібна міжнародна угода?
Перш за все тому, що їх деградація та зникнення мають глобальний характер, бо велика кількість водно-болотних угідь розташовані на територіях декількох держав. Наприклад, водозбірний басейн Дніпра розташовано на території Росії, Білорусі та України; басейн Дунаю охоплює 14 країн Європи.
Негативний вплив на водно-болотні угіддя однієї країни може поширюватися далеко за її межі. Збереження багатьох видів тварин, перш за все мігруючих риб та птахів, потребує скоординованих зусиль багатьох країн. Рамсарська конвенція, є загальносвітовою платформою для співпраці, забезпечує координацію зусиль багатьох держав щодо збереження та відновлення водно-болотних угідь, створення єдиних методичних підходів до цього, стимулює обмін інформацією та розповсюдження екологічних знань.
Україна офіційно приєдналася до Рамсарської конвенції – 1 грудня 1991 р. і входить в число 168 країн – Договірних Сторін Конвенції.
Офіційно визнаних Рамсарською конвенцією водно-болотних угідь в Україні є 35, з них в Карпатах знаходиться лише озеро Синевир. Основною системою управління та збереження водно-болотних угідь є природно-заповідний фонд України.
Хоча на території Косівщини немає офіційно визнаних Рамсарською конвенцією водно-болотних угідь, але тут знаходиться великий потенціал водних ресурсів – річки, озера та штучно створені водойми. Боліт на території практично не має тільки невеличкі перезволожені частини суші.
За схемою гідрологічного районування України весь район розташований в межах Дністровсько-Прутської гідрологічної області, яка входить до складу гідрологічної країни Українських Карпат.
Весь Косівський район відноситься до басейну Прута. Саме на Косівщині розташовані верхів’я і середня течія таких його великих правих приток як Лючка, Пістинька і Рибниця, а по межі з Буковиною протікає найбільша притока Прута – ріка Черемош.
Три річкові системи – Рибниці, Лючки і Пістиньки займають приблизно однакову площу в межах району, в середньому трохи більше 25%, дещо меншу плащу займає басейн Черемошу близько 20%, а на басейни інших двох річок припадає незначна частка, Цуцулина – 2,9%, а Березівки тільки 0,5%.
Район характеризується такими показниками:
– коефіцієнт густоти річкової сітки 1 км/км2 і більше;
– похил річок 60-80 м/км у верхів’ях, 5-10 м/км у пониззях;
– швидкість течії річок 1-4 м/с;
– заболоченість водозбору незначна;
– величина річкового стоку з висотою збільшується від 200 до 1000 мм;
– усі річки мають паводковий режим;
– розподіл стоку протягом року: весна – 30-50%, літо-осінь – 30-45%, зима – 10-18%;
– льодостав нестійкий, характерні затори (в залежності від зими та температури повітря).
Озерність території Косівського району незначна – нараховується шість невеликих озер: Лебедин, Мертве, Зінякове, Дзвинячка, Банське, Вікнища, Овид. Кожне з них є досить неповторним.
Вода має важливе господарське та екологічне значення, вона
використовується практично всюди, в сільському господарстві, для технічних потреб, для споживання населення, для рекреації. Вона є складовою всіх живих організмів.
В останні роки навіть для регіону Карпат і для Косівщини зокрема гостро постала проблема нестачі чистої питної води. Зменшення кількості води в колодязях та зниження водності річок і пересихання невеличких струмків свідчить про суттєве зниження рівня ґрунтових вод. Однією з причин цієї проблеми є зміна клімату та підвищення середньорічної температури повітря на планеті в зв’язку з викидами в атмосферу СО2.
Зоряна Гостюк,
молодший науковий співробітник НПП «Гуцульщина»
Залишити відповідь