Про забруднення водойм написано і сказано багато. Всі ми хочемо споживати чисту воду, але в сучасному світі це благо природи стає для нас практично недоступнішою розкішшю. Безперечно, саме людство відповідальне за порушення екологічного балансу та всі пов’язані із цим наслідки. Тому кожен свідомий українець повинен дбати про чистоту не тільки власних осель, але й навколишнього середовища.
Серед нас є багато косів’ян і жителів району які організовують толоки, прибирають сміття на берегах Рибниці. І кожен, мабуть, не раз замислювався: а чи чистою є вода у річці? Наскільки зашкодила людська безалаберність природі? Не секрет, що для технічних потреб деяких господарств їх водопостачання здійснюється безпосередньо із головної водної артерії Косова, а тому питання чистоти води актуальне.
Цим питанням задалися і студенти другого курсу груп відділу дерева і ткацтва та шкіри і кераміки Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва Львівської Національної академії Мистецтв.
Під керівництвом Кабин Світлани Василівни була організована участь із старшим науковим співробітником Національного природного парку «Гуцульщина», кандидатом біологічних наук, Пасайлюк Марією Василівною. Спільно було проведене заняття, практичним завершенням якого стало встановлення чистоти води у р. Рибниця (навпроти гуртожитків КІПДМ ЛНАМ). Студенти ознайомилися із методикою проведення біоіндикації за індексом ТВІ, навчилися ловити та ідентифікувати тварин-біоіндикаторів водойм (після ідентифікації тварин повертали у природне середовище). Хлопці, які були знайомі із рибальською справою з радістю коментували знахідки, адже за опрацьованою методикою тварини, за якими можна визначити чистоту водойми, часто слугують наживкою для риби, або є прототипом так званої «мормишки». Тому всі риболови, озброївшись теоретичними знаннями, на практиці безперешкодно можуть встановлювати рівень забрудненості водойм.
А вода у Рибниці, як ми встановили, чиста – 8 балів із 10. Однак це не привід засмічувати річку, адже, як продемонстрували наші попередні дослідження, природна здатність до самоочищення водойми катастрофічно знижується: якщо у 2013 році після забруднення вода очищувалася на третю добу, то у 2016 році для цього потрібно було вже не менше, ніж два тижні.
Отже, всі студенти з ентузіазмом освоїли біоіндикацію за індексом ТВІ, обговорили в цьому плані питання інформативності біоіндикаторних видів, практичного використання мормишок і придатності до використання води із Рибниці. Висновок був один: бережімо те, що маємо!
Пасайлюк Марія Василівна, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник
Залишити відповідь