Категорія: Рекреаційна діяльність Page 19 of 23

28.07.2016 року в Міністерстві екології та природних ресурсів України відбулася нарада з питань удосконалення рекреаційної діяльності в установах природно-заповідного фонду.

Іваненко Ігор Борисович, директор Департаменту з питань заповідної справи Мінприроди України, закликав всіх присутніх розвивати рекреаційний потенціал територій та об’єктів ПЗФ; створювати сприятливі умови для туристів; удосконалювати рекреаційну діяльність; приваблювати туристів; створювати інформаційно-туристичні та екологічні центри; заключати договори з туристичними фірмами та місцевим самоврядуванням для створення сприятливих умов для туризму, тощо.

Підмогільний Сергій Борисович (Українська Асоціація активного та екологічного туризму), дуже вдало і зрозуміло висвітлив всі проблеми, з якими доведеться зіткнутися, виконуючи вище згадані пункти, і підказав деякі шляхи їх вирішення. Дав декілька порад удосконалення рекреаційної діяльності, а саме: відповідально ставитись до вибору персоналу – посади мають займати спеціалізовані (ліцензовані) гіди та екскурсоводи; створювати всі можливі умови для комфортабельного перебування на території (облаштування паркінгів, наметових містечок/кемпінгів, оренда туристичного спорядження, тощо); влаштовувати масові заходи, тематичні свята та фестивалі; співпрацювати з спільнотами за інтересами/клубами та місцевим самоврядуванням; звертати увагу на моделі розвитку закордонних парків. Також Сергій Борисович вказав необхідні елементи розвитку: інформація про дестинацію; розвинена інфраструктура, сервіс на місці; створення інформаційно-туристичних центрів; маркетинговий комплекс; територіальна взаємодія (заключення договорів); ведення статистики; ефективне управління.

Проте Костюшин Василь Анатолійович (НАН України, Інститут зоології ім. Шмальгаузена) вніс «ложку дьогтю», вказавши на вагому причину не виконання шляхів удосконалення рекреації. Це негативний антропогенний вплив на рекреаційні об’єкти, який приведе нас до так званої «туристичної ерозії» і це буде нашою «точкою неповернення». Василь Анатолійович наголосив, що НПП – це не бізнес-структура – це перш за все охорона всього біорозмаїття, яке включає територія НПП, необхідно визначити гранично допустимі навантаження на природні ресурси. Відсутність методики визначення прийнятного рівня рекреаційного впливу на природні туристичні комплекси виявилась ще однією перепоною для виконання мети нашої зустрічі.

Під час обговорення, по закінченню другої сесії, представники парків виявили і третю перешкоду – це відсутність механізму створення трьохсторонніх договорів про співпрацю. На що представники Департаменту пообіцяли нам створити робочу групу, яка займатиметься вирішенням цих питань.

Уляна Третяк,
провідний фахівець РЕПЦ «Маєток Святого Миколая»
НПП «Гуцульщина»
(учасник зустрічі)

В мальовничому куточку карпатських гір, у магічній місцині гуцульського краю, де веселки п’ють воду у водоспадів, де небо стелить хмари на хребти — тут живуть традиції гуцулів, живе мистецтво і культура, живе вільнолюбивий дух гуцула…

Це – самобутнє, відоме село Шешори, маленька неповторна краплинка повноводної річки, що звемо Україною. Багатогранний рекреаційний ресурс Шешорів: історичний, культурний, мистецький, природний — все в гармонії, у невимушеному поєднанню людини, природи і побуту…Людина вдячна Богу і долі за неземну красу, за рай земний, маленький затишний Едем. Невимовна краса природи, самобутність і колорит гуцулів надихав композиторів, поетів на творчість, а митців майстрів — на мистецтво та реалізацію Богом даного таланту.

Але, гуцула вабили гори, йому потрібно було черпати духу гір, енергії, сил. Гуцул шукав таку місцину, йдучи у гори, у плаї, на високі полонини, щоб погомоніти з побратимами про життя, щоб звеселити око, відігріти душу піснею, дотепним жартом, красою краю. Ще гуцула, як доброго газду, бентежило почуття відповідальності за родину, за худобу, за добробут і затишок. Так і зародилась традиція полонинського літування, що живе і процвітає дотепер.

На сьогоднішній день околицями Шешор, територією Національного природного парку «Гуцульщина», прокладено чи не найулюбленіший літній туристичний маршрут «На полонину Росохата». Дорога на полонину – легка і приємна. Ця еколого-пізнавальна стежка промаркована, маршрут облаштовано відпочинковими місцями, малими архітектурними формами, де можна відпочити, заховатись в дорозі від негоди, відновити сили джерельною водою біля печери Довбуша. Дорога на полонину минає швидкоплинно у розповідях, у ознайомленні з навколишнім світом, у запитаннях «Чому?», «Коли?», «Як?».

Гордість бере, що цікавить відвідувачів наш край — є багато охочих пізнати цю красу. А зустріч з ватагом, Василем Кравчуком, особливим полонинським життям, залишає у серці добрий слід, а на душі — тепло і спокій. Нелегка праця пастухів, ватага, а відповідальна яка! На ватага лягає відповідальність за худобу, за якість молочної продукції, а ще, як не дивно, у них вистачає часу і бажання на майстер-клас по приготуванню баношу і виготовленню будза, вурди, бринзи в гуцульській колибі. Коли господарі полонини зустрічають гостей, помічаю, що зникає у них втома полонинських буднів, бо звучить гуцульська говірка, звучать рідні переспіви, чути клекіт і передзвін дзвінків на маржині, горить ватра, тут — близько до неба і до Бога.

Заради таких миттєвостей варто долати шлях, йти до гір, на полонину. Втомлені позитивом, щасливі від емоцій повертаємось додому. До нових зустрічей, до нових вражень!

Ольга ГАРАСИМ’ЮК,
провідний фахівець відділу рекреації та благоустрою НПП «Гуцульщина»

Двадцять перше століття – століття «інформаційного» суспільства, яке визначається мобільністю, інформативністю, впровадженням новітніх технологій у всі сфери життя.

Не є винятком і туристична сфера, яка останніми роками розвивається прискореними темпами. Головним «трендом» туризму наразі є віртуальна діяльність, або, як це зараз модно називати, експобізнес. Мова йде про віртуальні виставки, екскурсії, тури, тощо.

Останнім часом впровадження інновацій стало показником сучасного рівня розвитку будь – якої сфери, що стало передумовою вибору тематики дипломної роботи студентки 5 курсу географічного факультету, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Третяк Уляни на прикладі віртуальної екскурсії по Маєтку Святого Миколая.

Далі

Етнічний туризм один з видів культурно-пізнавального туризму, спрямований на збагачення духовної культури, пізнання історії і традицій народу, виховання у молодого покоління національної самосвідомості.

Гуцульщина – це унікальна, мальовнича перлина нашої країни, і самобутня, яскрава, колоритна етнічна гілка української нації, один з найцікавіших етнографічних регіонів України.
Природа, з якою начебто злилося життя гуцула, наділила його відчуттям краси, прагненням зробити свої творіння яскравішими і радіснішими.

Вартує тільки зайти до гуцульської хати і вас вразить краса і тонкий смак, з яким виконані речі, що оточують її господарів. Знайомлячись з життям і побутом гуцулів, відчуваємо благовіяння перед творінням відомих і не відомих митців, наділених природою тонким розумінням краси, справжнім талантом.

Аналізуючи стрімке підвищення попиту з боку туристів на живий інтерес до справжнього життя гуцулів, зацікавленість народним промислом, культурою, історією та традиціями, працівниками відділу рекреації та благоустрою НПП «Гуцульщина» розроблено низку пропозицій та маршрутів на 2016 рік для просування та популяризації етнографічного відпочинку та туризму на Косівщині.

Культурно-етнографічний маршрут «Мистецька Гуцульщина»

Туристичний продукт створений з метою ознайомлення туристів та рекреантів з культурою декоративно-прикладного мистецтва гуцулів, історією та географією народних промислів, численними династіями народних умільців відомих у всій Україні та далеко за її межами. Маршрутом передбачено відвідування:

1. Косівського інституту прикладного і декоративного мистецтва — колиски української мистецької освіти, зокрема його музею, де можна дізнатись про історію зародження гуцульських промислів, ознайомитись з найвидатнішими митцями минулого та сучасності, є можливість побачити незліченну кількість експонатів багатьох напрямів гуцульського декоративно-прикладного мистецтва.
2. Косівського сувенірного ринку, де кожна річ має високу мистецьку цінність, а продавець зазвичай і є автором творіння. Тут можна вибрати для себе традиційну гуцульську вишиванку, дерев’яну шкатулку, неповторну прикрасу з бісеру, керамічного глечика чи тарілку та багато іншого.
3. Села Яворів – колиску різьбярства та столицю ліжникарства, де можна оглянути музей народного мистецтва Гуцульщини, літературний музей імені Лесі України, візит-центр Яворівського центру народного мистецтва «Гуцульська гражда», взяти участь у майстер-класах з виготовлення народних художніх промислів, а також побувати у валилі (унікальна гідротехнічна споруда) і побачити процес валяння ліжника.
4. Творчої майстерні Іванни Козак-Ділети. Зустріч з косівською майстринею славетної династії гончарів. Гуцульська кераміка – це живе мистецтво наших днів, що претендує на внесення до переліку об’єктів культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Майстриня демонструє колекцію власних творів, відкриває секрети технології виготовлення та техніки розпису кераміки. У майстерні пані Іванни кожен охочий може долучитись до дивовижного світу кераміки і спробувати себе у цьому ремеслі.

ТМК «Маєток Святого Миколая»

Свято «Великодні веснянки» (22 травня). Захід орієнтований на відродження українського фольклору та гуцульських обрядових пісень. Під час свята місцеві мешканці та туристи зможуть почути традиційні великодні веснянки, взяти участь у великодніх забавах, побачити розмаїття гуцульського строю та вбрання.

Історико-краєзнавчий маршрут «Шешори – край пісні, магії та гір»

Маршрут пролягатиме однією з найпривабливіших гуцульських дистанацій – села Шешори. Саме тут зародилась славетна історія «Гуцулки Ксені», кличуть до себе «Сріблясті водоспади». Програмою передбачено знайомство з історією та звичаями краю: відвідини пам’ятки дерев’яної архітектури – церкви Святої Параскеви: візит до майстрині народного декоративного мистецтва – Марії Василащук, дочки видатної майстрині художнього ткацтва, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка – Ганни Василащук. Господиня відкриває таємниці свого ремесла та проводить майстер-клас з художнього ткацтва.

Очікуємо, що реалізація програми розвитку етнографічного туризму на Косівщині сприятиме формуванню позитивного іміджу та популяризації Гуцульщини, покращенню добробуту мешканців краю.

Юлія ГАВРИЩУК,
провідний фахівець відділу рекреації та благоустрою НПП «Гуцульщина»

З метою раціонального використання бальнеологічних ресурсів Косівщини господарським відділом НПП «Гуцульщина» облаштовано сірководневе джерело на річці Волійця. Роботу здійснено в рамках проекту «Збереження Карпатських пралісів» за сприяння Українського товариства охорони птахів та фінансової підтримки Франкфуртського зоологічного товариства (Німеччина).

На об’єкті проведено благоустрій джерела, встановлено піднавіс та інформаційний стенд, з описом даного типу води. На прилеглій до джерела території облаштовано місце для короткотривалого відпочинку – альтанка, для зручності відвідувачів джерела встановлено мостики через потічок та через річку Волійця, облаштовано місце для вогнища.

Михайло ГАВРИЛЯК,
заступник директора з загальних питань, начальник господарського відділу
НПП «Гуцульщина»

З давніх-давен прихід весни для гуцулів, вважався великим святом. Зима асоціювалась зі старою бабою з порваною торбою — залишки продуктів у коморах вичерпувались, все необхіднішим ставали засівання зерна і збір нового врожаю, а дітям нетерпілось розважатись надворі.

З перших днів весни починали закликати весну та зустрічати з вирію птахів. Закликання весни — радісне свято, що несе оптимізм та надію, одне з найцікавіших звичаїв нашого народу.

11 березня в ТМК «Маєток Святого Миколая» відбулося свято «Закликання весни». В цей день гостями Святого Миколая стали талановиті та обдаровані діти, учасники Чемпіонату України з шашок–64 серед молоді та юнаків.

Далі

Цими вихідними, (20.02.16 р.) на території  НПП «Гуцульщина» в ТМК «Маєток Святого Миколая» відбулася зустріч дітей учасників АТО (м. Івано-Франківськ) зі Святим Миколаєм.

У будинку Чудотворця дітвора відвідала пошту, куди надходять листи з усіх куточків України, кімнату-музей «Новорічно-різдвяної іграшки», кімнату-музей «Природи», яка розповідає про рослинний і тваринний світ мальовничих Карпат, а також покої та робочий кабінет Святого Миколая. При проведенні екскурсії на запитання: «Що б Ви хотіли забажати у Чудотворця?», діти відповідали: «Щоб тато повернувся додому та настав мир на Україні».

Далі