Бактерицидні властивості грибів

Пасайлюк Марія Василівна
старший науковий співробітник
кандидат біологічних наук

Бактерицидні властивості грибів

В Україні популяризації набуває фунгітерапія (лікування грибами) як новий, дещо екзотичний підхід до споживання трофеїв «тихого» полювання.

Населення активно споживає зібрані гриби не тільки в їжу, але й використовує їх з метою лікування. В той же час цей природний, практично невичерпний арсенал нетрадиційної медицини залишається малодослідженим щодо ефективності його застосування. Частково це зумовлено успіхами органічної хімії, яка щороку створює сотні тисяч нових, невідомих раніше сполук з терапевтичною дією. Проте, упродовж останніх десятиріч значну увагу вчені приділяють сполукам органічної природи, оскільки вони не мають різноманітних побічних ефектів на організм. Гриби є джерелом не тільки повноцінного білка, але й біологічно активних речовин, тому вивчення антимікробних властивостей макроміцетів є своєчасним і необхідним на даному етапі розвитку біотехнології і фармації.

Крім встановлення властивостей із фармацевтичним спрямуванням, дослідження бактерицидних властивостей грибів є необхідними для з’ясування питань, пов’язаних із діями відтворювального характеру, що виникають при рекультивації (вирощуванні) грибів Червоної книги на території національного природного парку (НПП) «Гуцульщина»
Для проведення досліджень були збирали гриби різних еколого-трофічних груп (мікоризоутворюючі, гумусові сапротрофи, ксилотрофи, із відмінною консистенцією плодових тіл (тверді, м’ясисті) та різним впливом на організм людини за умови їх уживання (їстівні, неїстівні, отруйні).

Сировину (висушені упродовж 2 діб при 38-45 °С плодові тіла макроміцетів) подрібнювали до 0,3-0,5 мм. Далі готували настоянки з розрахунку 12 г сушених грибів на 1 л готового продукту. Для цього використовували дистильовану воду та 38 % етиловий спирт і настоювали протягом 1-2 тижнів у темному, прохолодному місці, щоденно перемішуючи.

Антибактеріальні властивості вивчали дискодифузійним методом на чашках з МПА. Аліквоту суспензій E. colі, B. subtilis, або M. Luteus (5•104 КУО/мл) об’ємом 0,1 мл засівали газоном на тверде поживне середовище. Зверху на газоні розміщували паперові диски діаметром 6 мм на відстані 25 – 30 мм один від одного і не менше, ніж 2 мм від краю чашки. Диски попередньо просочували настоянками макроміцетів, дистильованою водою, 38 % етиловим спиртом та інкубували в термостаті за 30 С. Через 1, 2, 4, 5 діб вимірювали діаметр зони затримки росту тест-мікроорганізму навколо дисків (рис. 5). Досліди проводили у чотирьох повторностях. Статистичну обробку даних здійснювали з використанням t-критерію Cтьюдента.

В результаті проведених досліджень було встановлено, що водні настоянки лисички звичайної та трутовика зонтичного володіють стійкими антимікробними властивостями, причому, їх водні настоянки не мають такого ефекту.

Найвищі бактерицидні властивості, як виявилося, серед досліджуваних гумусових сапротрофів характерні для M. leptocephala, причому і водних, і спиртових настоянок цього гриба. Практично всі настоянки (крім спиртової M. caninus) виявляли антибактеріальний ефект щодо сінної палички.
C. ciharins здавна застосовуються у фунгітерапії, завдяки наявності у їхніх плодових тілах хітинманози – речовини, що блокує роботу нервової системи більшості глистових паразитів людей (аскарид, волосоголовців, гостриків), розчиняє кутикулу члеників і яєць стьожкових червів, а тому активно застосовуються з метою дегельмінтанізації. Найкраще зберігається хітинманоза у 35-38% спиртових настоянках. Така настоянка очищає організм від токсинів, мікробів, паразитів, а також має імуномоделюючу та протизапальну дію. Крім хітинманози позитивні для людини властивості виявляє траметонолінова кислота (згубно діє на вірус гепатиту) та ергостерол (активує ферменти печінки, запобігаючи її жировому переродженню.

І навпаки, водні екстракти C. ciharins активні відносно усіх тест-культур. Зводорозчинних у C. ciharins з-поміж інших наявні антибіотичні речовини (вітамін Р, сесквітерпенові лактони, завдяки яким C. ciharins затримують ріст туберкульозної палички, і, можливо, ріст тест-культур. В народній медицині здавна відомі лікарські властивості P. umbellatus, (табл. 1). Ми встановили антимікробний ефект водних настоянок цього гриба щодо усіх тест-культур (табл. 1), спиртових – щодо E. Coli та B. Subtilis (але не M. luteus). Таким чином, прослідковується вибірковість дії спиртових настоянок Polyporus umbellatus щодо тест-культур.

Бактерицидна активність інших гумусових сапротрофів була незначною, або відсутня. Це може бути пов’язано як із низькою концентрацією діючих речовин у готових настоянках, так і з відсутністю антимікробних властивостей у відібраних екземплярах.

Дослідження властивостей водних і спиртових настоянок мікоризоутворюючих макроміцетів встановили, що найбільш активними у антимікробному відношенні були водні настоянки B. edulis, B. regius, C. imperialе, L. scabrum, R. Rosea тощо.

Таким чином, у плодових тілах їстівних мікоризоутворюючих грибів, добре відомих пересічному жителю, є речовини, здатні пригнічувати ріст умовно патогенних мікроорганізмів.

Аналізуючи антимікробні властивості макроміцетів одного роду, виявляються відмінності в бактерицидному ефекті різних видів грибів. Так, B. еdulis проявляв відносно слабкі протимікробні властивості щодо всіх тест-культур, тоді як діаметр затримки росту за дії водних настоянок B. regius перевищував на 1-3 мм такі B. edulis, хоча настоянки були ефективними лише щодо бацил.

Подібна картина спостерігається і для представників роду Russula Pers. Для водних настоянок R. Rosea встановлений бактерицидний ефект, тоді як настоянки R. turci– неефективні щодо досліджуваних мікроорганізмів (табл. 2). Таким чином, наявність антибактеріального ефекту – властивість видоспецифічна, і не є загальною рисою навіть в межах одного роду.

З іншого боку, вплив біологічно активних речовин макроміцетів, що вже використовуються у фунгітерапії, і проявляють різноманітний вплив на експериментальні моделі, не завжди зводиться до антимікробного/

Неочікуваним є той факт, що між спиртовими та водними настоянками макроміцетів ми спостерігали значну різницю у їх антибактеріальних проявах, причому переважно ефективнішими були водні настоянки. Однак, якщо провести аналогію із рослинним світом, та існуючими нині антибіотиками, діаметри затримки росту тест-культур за використаних в експерименті настоянок макроміцетів є незначними (максимально 8 мм проти 21-28 мм при тестуванні антибіотиків/

Досліджуючи бактерицидну активність водних та спиртових настоянок грибів-ксилотрофів, можна відмітити, що в межах цієї еколого-трофічної групи різниця у протидії росту тест-культур прослідковується для грибів з різною консистенцією плодових тіл: для тих, що характеризуються твердими плодовими тілами, бактерицидна активність незначно вища (F. fomentarius, L. sulphureus, P. betulinus), ніж для тих, що мають м’ясисті плодові тіла (G. frondosa, H. alpestre, H. coralloides) (табл. 3).

Серед досліджуваних ксилотрофів найбільш перспективним з точки зору антибіотикотерапії виявився L. sulphureus. Недаремно плодові тіла саме цього гриба застосовують для підвищення неспецифічної резистентності організму, як протипухлинний, радіопротекторний та противірусний засіб.

Висновки

Таким чином, встановлено, що бактерицидні властивості водних і спиртових настоянок макроміцетів Amanita rubescens, Anthurus archeri, Antrodia ramantaceae, Boletus edulis, Boletus regius, Cantharellus ciharins, Catathelasma imperialе, Fomes fomentarius, Grifola frondosa, Hericium alpestre, Hericium coralloides, Laetiporus sulphureus, Leccinum scabrum, Mutinus caninus, Mycena leptocephala, Piptoporus betulinus, Polyporus umbellatus, Russula rosea, Russula turci, Strobilomyces strobilaceus є видоспецифічними і не залежать від трофічної належності грибів, їх харчової цінності, консистенції плодового тіла, родинної спорідненості тощо.

Найвищі показники затримки росту тест-культур продемонстрували настоянки Boletus regius, Cantharellus ciharins, Catathelasma imperialе, Laetiporus sulphureus, Mycena leptocephala, Polyporus umbellatus, Russula rosea.
Бактерицидні властивості водних і спиртових настоянок грибів одного виду відрізнялися за інгібуючим ефектом, причому переважно ефективніше діяли водні настоянки. Виявлено, що грибам, які вже традиційно застосовуються у фунгітерапії, властивий бактерицидний ефект щодо тест-культур.