Автор: НПП «Гуцульщина» Page 128 of 158

“Дай нам, Боже, все це пережити. Нашим славним українцям ворога розбити”

В останні дні січня у Косівському районному центрі дитячої творчості відбулось величне дійство – учнівська “Коляда — 2015”. Цьогоріч 36 колективів із загальноосвітніх навчальних закладів району представили на розгляд журі колядки та щедрівки маловідомі, старовинні і новітні з підсиленим прагненням миру в Україні.

Вишуканість національного вбрання, різдвяна атрибутика, автентичне поєднання музики та костюмів – складові, без яких було б важко уявити маленьких колядничків. Багато вокальних колективів із шкіл представили колядки, в яких оспівували трагічне сьогодення та патріотизм до рідної країни.

2 лютого – Всесвітній День водно-болотних угідь

Усе життя на нашій планеті залежить від води. Леонардо да Вінчі у свій час проголосив: «Вода є рушійною силою всієї природи!». Від джерела до моря і через нескінченний цикл кругообігу вода з’єднує усі куточки планети Земля. Водно-болотні угіддя займають ключові позиції у цьому взаємозв’язку, і їх раціональне використання має важливе значення для сталого управління водними ресурсами. В цей день в 1971 році в іранському місті Рамсар була підписана Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як місця проживання водоплавних птахів, яка з тих пір називається Рамсарською конвенцією. У 1997 р. день її підписання був оголошений Всесвітнім днем водно-болотних угідь. Учасниками Конвенції сьогодні є 160 держав світу, серед них і України. 33 водно-болотних угідь України загальною площею 744,651 тисяч гектар входять до переліку територій, які охороняються згідно Рамсарської конвенції. Водно-болотні угіддя є джерелами прісної води, природними очисниками середовища від багатьох забруднювачів, основою розвитку зрошуваного землеробства, перспективними центрами рекреації і туризму. У той же час, такі екосистеми піддаються різним антропогенним і природних впливом.

2 лютого – Всесвітній День водно-болотних угідь

Питання охорони, використання та відтворення водно-болотних екосистем регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Водним кодексом України».

Водно-болотні угіддя мають велике екологічне значення як місця перебування двох третин усіх видів рослинного і тваринного світу, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні акумулятори вологи та фільтри очищення води. Вони також сприяють зниженню висоти паводкової хвилі, збільшенню тривалості паводку та попередженню катастрофічних явищ, збільшенню мінімального стоку річок у посушливі періоди. Велике рекреаційне значення мають водні об’єкти, придатні для купання, а також бальнеологічні ресурси у вигляді мінеральних вод, мінеральних грязей та висококонцентрованих розсолів. Місцеве населення, яке традиційно займається рибальством, полюванням, сільським господарством створює свій особливий спосіб життя, який є частиною національної культурної спадщини.

В межах Косівського району боліт не зафіксовано. Єдине невелике висяче сфагнове болото виявлене на висоті біля 1370 м на західних схилах Ґреґота серед кам’янистих розсипів. Щодо річкової мережі, то вона досить густа(1–1,2 км/км2). Крім того нараховується 6 невеликих озер, багато штучних ставів та мінеральних джерел.

Основною метою відзначення Всесвітнього дня водно-болотних угідь є підвищення обізнаності людей щодо взаємозалежності між водою і водно-болотними угіддями, забезпечення справедливого розподілу води між різними групами користувачів цих ресурсів.

Екоосвітяни та науковці Національного природного парку “Гуцульщина” в рамках відзначення цього дня планують проведення різноманітних еколого-просвітницьких заходів та роз’яснювальної роботи з населенням щодо охорони та збереження водно-болотних угідь району.

На матеріали прес-конференції громадських активістів та звернення «Від громадських організацій»

Голові Івано-Франківської ОДА
Олегові Романовичу Гончаруку

Вих. № 49/9 від 26.01.2015 р.

На матеріали прес-конференції громадських активістів та звернення «Від громадських організацій».

Люстраційний процес злочинного керівництва влади Януковича – то є висловлена Майданом Гідності мрія народу, що наразі застрягла у виконанні та відчутно тормозить оновлювальні процеси в Україні. Ми цілком підтримуємо народну люстрацію, бо скільки можна чекати на її узаконену форму. Безперечно акти люстрації треба робити рішуче, але з дотриманням рамок аргументованості та людяності, особливо щодо керівників, у котрих не так «рильце в пушку», як того хотілось би окремим недругам. Нам, трудовому колективу Національного природного парку «Гуцульщина», виглядає, що саме цей випадок має місце у відношенні до директора НПП «Гуцульщина» Василя Васильовича Пророчука. Так, у цій відповіді на звернення до Вас представників громадських організацій ми намірені захистити директора В.В.Пророчука, бо тим самим захищаємо державну природоохоронну установу, себе в ній та її очевидну потрібність. Зрештою захищаємо гідність, котра найдорожча.

Відповіді за матеріалами прес-конференції громадських активістів:

Ми стверджуємо, що директор Василь Пророчук, заслужений природоохоронець України, від утворення та розбудови парку добросовісно виконує свої обов’язки і повсякчас націлює колектив на збереження природно-заповідного фонду.

НПП «Гуцульщина» впродовж 11 років бореться з нечистими на руку місцевими бізнесменами та й окремими представниками влади, котрі бажають заволодіти землями ПЗФ, а відділ Державного земельного агенства в Косівському районі практично сприяє їм, роздаючи Державні акти землекористувачам на території ПЗФ. У 2003 році обумовлений райвідділ називав лише двох орендарів – сторонніх землекористувачів на території парку. А в грудні 2013 року, на нараді в Івано-Франківській ОДА, начальником районного відділу Держземагенства Р.Т.Баранюком озвучено вже 166 сторонніх землекористувачів, які, повністю чи частково, знаходяться на території парку. Це при тому, що парк на це не дав жодного погодження. НПП «Гуцульщина» за фактами сторонніх користувачів неодноразово звертався в правоохоронні, контролюючі та органи влади, на цю тему відбулося близько 30 нарад державного, обласного та районного рівня за ініціативи парку, але питання й досі залишаються не вирішеним. Ніхто й не поніс покарання за обумовлені протиправні дії.

З часу створення НПП «Гуцульщина» землі від парку ні до сільських рад, ні іншим землекористувачам – не передавалися. І наведена інформація помічником депутата Івано-Франківської облради Петром Петровичем Пліхтяком щодо передачі 4,2 га землі з парку Шешорівській сільській раді – є неправдива. (Додається копія довідки Шешорівської сільської ради № 60 від 23.01.2015). Нам, працівникам парку відомий П.П.Пліхтяк як лісничий Косівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство», під керівництвом якого проводилися масові незаконні вирубки цінних порід дуба скельного, дуба черещатого, бука лісового, ялини європейської, модрини європейської, велися масові незаконні рубки в буково-барвінкових асоціаціях, які занесені до «Зеленої Книги України». Ці протизаконні дії підтверджені при проведені контрольних перевідводів працівниками парку спільно з Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області, представниками УБОЗУ в Івано-Франківській області і управлінням лісового та мисливського господарства в Івано-Франківській області. Отже Пліхтяк Петро Петрович не та людина, яка відстоює інтереси збереження ПЗФ.

У 2012 році в уповноваженого Президента України Юрія Павленка відбулася нарада стосовно виготовлення Державного акту на право постійного користування землею для НПП «Гуцульщина» та стосовно туристучно-мистецького комплексу «Маєток Святого Миколая». Учасниками цієї наради були представники Івано-Франківської ОДА, Косівської РДА, Державного комітету земельних ресурсів України, Головного управління земельних ресурсів в Івано-Франківській області, Міністерства екології та природних ресурсів України і НПП «Гуцульщина». Протокольно було дано доручення Івано-Франківській ОДА вжити заходів щодо першочергового розроблення проекту землеустрою під «Маєток Святого Миколая». Підготовлений виконавцями пакет документів Івано-Франківська ОДА направила до Кабінету Міністрів України. 27.03.2013 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за рахунок земель ДП «Кутське лісове господарство» на площі 116 га. Наголошуємо: …за рахунок земель ДП «Кутське лісове господарство», які у 2002 році передані паркові на виконання Указу Президента України «Про створення НПП «Гуцульщина» № 456/2002 від 14.05.2002 року.

ДП «Карпатигеодезкартографія» розробило проект землеустрою, погодило його зі всіма органами згідно чинного законодавства, отримало позитивні висновки, винесло межі в натуру і погодило з суміжними користувачами. Проект пройшов обов’язкову експертизу в Державному агентстві земельних ресурсів України. Проект землеустрою передано у райвідділ Держземагенства в Косівському районі для проведення державної реєстрації, однак сільський голова Пістинської сільської ради Бейсюк Тарас Васильович разом з депутатом сільської ради Пліхтяком Петром Петровичем, лісничим Косівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство», всілякими способами перешкоджають цій реєстрації, підбурюють жителів села Пістинь та подають позови до суду щодо відміни розпорядження Косівської РДА про затвердження названого проекту землеустрою. Тим часом державний реєстратор відділу Держземагенства зволікає виконувати свої обов’язки, дає нічим не аргументовані відмовки і таким чином сприяє продовженню протистояння. До речі, в червні 2012 року групою жителів села Пістинь за організації та й участі тих же Т.В.Бейсюка та П.П.Пліхтяка відбулася спроба рейдерського захоплення будівлі Косівського природоохоронного науково-дослідного відділення, в котрому і розміщено центральну садибу Маєтку Святого Миколая. З цього приводу прокурором в Івано-Франківській області порушувалася кримінальна справа проти Т.В.Бейсюка. До речі, за рішенням вищого адміністративного суду України винуватець Т.В.Бейсюк і сьогодні сплачує моральне відшкодування особисто директору НПП «Гуцульщина» Василеві Пророчуку за протиправності під час того рейдерського захоплення. Пізніше, в липні 2013 року, Пістинською сільською радою (сільський голова Т.В.Бейсюк) був затверджений генеральний план забудови села Пістинь, що незаконно поширювався і на 605 га земель за межами населеного пункту, котрі передані парку в постійне користування і є природно-заповідним фондом. Це рішення скасовано Львівським апеляційним адміністративним судом.

Розбіжність в площах між Указом Президента та проектом організації території (на 25 га) виявлено працівниками парку при аналізі контурів з проектів землеустрою та матеріалів лісовпорядкування. Обумовлена розбіжність є упущеннями картографів і таксаторів, але практично й ці 25 га включені в проект землеустрою, тобто наявні в території парку та охороняються.

Стосовно зонування території парку: воно розроблене Львівським національним університетом ім. І.Франка у відповідності до чинного природоохоронного законодавства України. Заповідна зона НПП «Гуцульщина» не проходить через населені пункти і навіть з ними не межує. Проблему накладки заповідної зони парку на територію села Пістинь банально надумано та озвучено в різних інстанціях для дестабілізації ситуації вже згаданими Тарасом Бейсюком та Петром Пліхтяком.

В 2006 році, на замовлення Івано-Франківської ОДА, Львівським інститутом екології Карпат проведено експертизу проекту створення НПП «Гуцульщина». Вмотивованою пропозицією у висновках цієї експертизи була потреба провести взаємозаміну колишніх колгоспних лісів на землі ДП «Кутське лісове господарство» і в той час керівництво ДП «Кутське лісове господарство» з цим погодилось. Але, коли фактично Івано-Франківська ОДА і Косівська РДА почали впроваджувати цей проект в дію, нове керівництво Кутського ДЛГ відмовилося від цієї взаємозаміни. А без згоди землекористувача, в даному випадку Кутського ДЛГ, питання залишається без вирішення. При цьому варто пам’ятати: зміна меж території ПЗФ України відноситься виключно до компетенції Президента України у відповідності до чинного природоохоронного законодавства (стаття 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Відповіді по суті питань із звернення громадських активістів до голови Івано-Франківської ОДА Олега Гончарука:

Претензії до директора Василя Пророчука, що «протягом останніх 5 років ДП «Кутське ЛГ» та Косівський РП «Райагроліс» знищили територію периродно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина» – є безпідставними згідно закону «Про природно-заповідний фонд України», стаття 60: «…Охорона територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають». Згідно закону обласна Державна екологічна інспекція є основним контролюючим органом за додержанням законів підприємствами , установами та організаціями в галузі охорони навколишнього природного середовища. Парком також неодноразово проводилися обстеження не вилученої території і матеріали за фактами протиправних дій направлялися директорам лісогосподарських підприємств і в правоохоронні та контролюючі органи. При цих перевірках неодноразово чинився спротив, особливо в Косівському лісництві ДП «Кутське лісове господарство». Так лісничий П.П.Пліхтяк організовував людей, щоб не допустити нашу перевірку в ліс. Навіть за участі представників УБОЗ в Івано-Франківській області та Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області нам не вдалося потрапити в 3 квартал Косівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство», де очевидно були масові незаконні рубки. На ділянках, де нам вдалося побувати, при проведені контрольних перевідводів за кубомасою було зрубано втричі більше деревини, ніж відведено. Отже відповідальність за вищезгадані порушення на підпорядкованих територіях несуть керівники названих постійних лісокоритувачів, а не керівництво парку. (Додаються копії звернень № 165/6 від 30.06.2010; № 292/6 від 2.07.2012; № 327/6 від 20.07.2012; № 279/6 від 25.06.2012; № 362/6 від 10.08.2012; № 377/6 від 21.08.2012; № 364/6 від 13.08.2012; № 365/6 від 13.08.2012; № 399/6 від 7.09.2012; № 415/6 від 19.09.2012; всього 15 аркушів).

При перевірці 27.06.2013 року на території НПП «Гуцульщина» Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області було виявлено незаконну рубку на суму 83 тис. грн, а не на 150 тис. грн., як написано у зверненні. Керівництво парку за цим фактом звернулося до Косівського РВ УМВС про встановлення винних осіб та до Косівського районного суду щодо стягнення з винних відшкодування за завдані збитки в користь держави. (Додаються копії «Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території НПП «Гуцульщина» Державної екологічної інспекції України» від 27.06. 2013 року; № 69/9 від 5.02.2014; № 400/6 від 18.07.2013; № 402/6 від 18.07.2013; № 403/6 від 18.07.2013; № 404/6 від18.07.2013; № 406/6 від 18.07.2013; № 407/6 від 18.07.2013; №408/6 від 18.07.2013; № 409/6 від 18.07.2013; № 410/6 від 18.07.2013; всього 25 аркушів).

Нам відомо, що проти директора парку Василя Пророчука жодні кримінальні справи не порушувалися.

Порушувалася одна кримінальна справа стосовно інспектора з охорони ПЗФ за неналежне виконання службових обов’язків.

Ситуація насправді дуже проста: окремим людям (лиш декільком!) Національний природний парк “Гуцульщина” від самого початку утворення стоїть на заваді особисто-вільного поводження в державних природних угіддях. Так нафантазовувалися міфи про страшні паркові обмеження для місцевих жителів і туристів. Облудною логікою споживацта в це протистояння були втягнуті й окремі місцеві громади, хоча більшість народу з міжнародної інформації розуміє суть доброчинності наукових природоохоронних установ. Тепер так само втягуються нові народні сили. Здавалось, було би логічно вимагати від парку добросовісного виконання своїх завдань щодо охорони та відновлення біорізноманіття краю?! Але ні. То ж директор парку Василь Пророчук став заручником ситуативно – тому, що є доброгосподарським керівником парку і достойно відстоює засади охорони природи. Цим і є “колодою в оці”. Дивно, що громадські активісти, минувши дійсних злочинців минулої влади, за сумнівними наводками навідуються до низинних керівників, не перевіривши попередньо правдивого стану речей та ігноруючи трудовими колективами.

…До речі, людський світ своєю споживацькою діяльністю уже порушив межу глобальної екологічної катастрофи і кожний клаптик планети та й кожний її житель сьогодні є форпостом самого життя. Варто задуматися.

Додаємо також текст нашого звернення до керівництва громадських організацій (крім Косівських, котрі не брали участі у візиті до парку) та в правоохоронні органи:

«Ми, колектив Національного природного парку «Гуцульщина», вражені несподіваним чисельним візитом громадських активістів з-поза меж Косівщини (16 січня 2015 року) до адміністративного будинку парку з безпідставною вимогою звільнення з роботи директора Василя Васильовича Пророчука (причин цієї акції колективу не аргументували). Ми вражені з двох причин: по-перше, за час його керівництва, від становлення парку з нуля, ми ніскільки не вбачаємо злочинних дій з його боку, а навпаки – самовіддане та зважене відношення до роботи. Ми поважаємо Василя Васильовича, заслуженого природоохоронця України, за його достойне керівництво від найважчих часів заснування та розбудови парку, за господарність (і на роботі, і у себе вдома), за людяність та наполегливість у взаємовідношеннях з підлеглими. По-друге, дивною є люстраційна хвиля, що так довго оминає «заслужених» керівників вищого ешелону минулої влади, але раптом докотилася до Косова і має на меті змести комусь неугодного (зрештою, нам добре відомо кому!) керівника природоохоронного закладу. Отож, вбачаємо введення в оману великої кількості чесних людей старими недругами парку, вірніше тими, кому не в голові охорона природи краю, а лиш власний інтерес – безперешкодне користування природними угіддями.

Підтримуючи справедливі вимоги Майдану Гідності щодо люстрації державно-злодійського керівництва режиму Януковича, просимо з повагою віднестися до нашого колективу і у врівноважений та аргументований спосіб викласти нам наявні у Вас претензії до директора НПП «Гуцульщина» Василя Пророчука. Ми – дванадцятирічний колектив Національного природного парку, що увійшов до п’ятірки кращих в Україні, ми – також майданівці і такі ж патріотичні громадяни з загостреними почуттями справедливості, маємо знати гріхи свого директора (якщо вони є), щоб адекватно сприймати чиєсь відношення до нього і відповідно ставитися до нього самим. Більше того, бо наразі ми відчули приниження, котре дотично, але, вважаємо – незаслужено, поширилося на нас усіх: вважаємо обов’язковим, особливо в часі сьогоднішніх рішучих змін на краще в Україні, рахуватися з нами, колективом працівників парку.

Просимо надати нам відповідь по суті звернення.»

За дорученням Колективу НПП «Гуцульщина,
голова трудового колективу
Іван Кашевко

Рухатись в напрямку законодавства

16 січня 2015 року в адміністративний будинок НПП «Гуцульщина» завітали члени громадських організацій Коломийщини: ВПО «Коломия-Центр», ГО «Спільний внесок» і ГФ «Народна самооборона Коломийщини». Їх число вразило – понад 200 осіб. Колектив парку був подивований і їх люстраційною ціллю – примусити залишити роботу директора парку Василя Пророчука, як керівника , що злісно порушує закони України. Директор в той час знаходився в Шешорському ПНДВ і емоційні хвилі гостей вдарялися в колектив парку. Доказових аргументів на свою вимогу громадські активісти не приводили, звучало: «…ви може його гріхів не знаєте, а ми знаємо!». Отож працівники НПП «Гуцульщина», вбачаючи достойність свого керівника від часів заснування та розбудови парку, але вже звиклі до нападок на природоохоронну установу, сприйняли приниження на свою адресу, хоч і відчули чиюсь явну оману чималого гурту активістів. Дивнішою є народна люстрація з низів, коли злочинні високопосадовці від минулої влади дотепер залишаються на «теплих» кріслах.

День прийому громадян Косівщини, 21 січня, депутатом Верховної ради України Юрієм Соловеєм розпочався його зустріччю з трудовим колективом НПП «Гуцульщина». Питання складного сьогодення, що не на часі ускладнюють недруги парку, стали предметом розмови. Підсумок взаємного обміну думками висловив сам Юрій Ігоревич: «Щодо людей, котрі приїжджали сюди, до вас: я це питання буду контролювати. Зроблю все щоби подібний хаос і бардак, який, на жаль, починає розвиватись в області не тільки у випадку з парком «Гуцульщина» – помалу припиняти. Бо у нас з одного боку є державні органи, такі як обласна та районні адміністрації, є правоохоронні органи – прокуратура, міліція і служба безпеки, але з’ясовується, що у нашій державі ще є якісь органи, які по-своєму бачать ситуацію в державі, по-своєму вирішують питання порушення чи не порушення кримінальних справ і самі в своїй особі є суддями і виконавцями рішень своїх же судів… Тому цю ситуацію будемо припиняти. Будемо старатись знаходити спільний діалог. Я завжди кажу: якщо є якесь порушення – є кримінальна справа! Є кодекс про трудове законодавство і так дальше… В цьому напрямку, в напрямку законодавства – рухатись. Нема питань. Це є державні органи. Але утворювати такого роду подібні заходи і брати на горло – я вважаю неприйнятним і в цих випадках завжди буду на стороні тих людей, які стоять на позиції закону. І готовий цим людям підкладати плече. Тому в моїй особі такі люди завжди будуть мати підтримку.»

Еколого-пізнавальна стежка «На хребет Брусний, до каменя Довбуша»

Еколого-пізнавальна стежка «На хребет Брусний до каменя Довбуша» пролягає територією Шешорського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Гуцульщина».

  • Протяжність маршруту: 4.5 км.
  • Тривалість переходу: 5 год.

Памяті Романа Бойчука

Ми, друзі та побратими, світлої памяті Романа Бойчука, згадуючи його завзятого і вповні сил, хочемо щирим словом поділитися з читачами про цю скромну та напрочуд добру людину. Хтось знав Романа Миколайовича ближче, мав собі за товариша і прикро вражений його передчасним відходом у позасвіт, хтось знав віддалік, але відчував тепло його душі…

Бойчук Роман Миколайович народився 1 січня 1963 року в с. Текуча у сімї службовців. Виростав серед буйної природи Карпат, що обдарувала його лагідністю краси та життєвою раціональністю. Унікальне гуцульське середовище привчило жити з Богом і надіятися на себе. З дитинства звик до всякої праці. Після восьмирічної школи бажав здіснити мрію й отримати фах лікаря, та не вдалося з поступленням в медучилище… Тож, маючи особливу повагу до природи, поступив і закінчив Ленінградський лісотехнічний технікум. Наразі став майстром лісу Новгородського лісгоспу. Армійська служба пройшла на Камчатці. Відтак поступив і в 1987 році закінчив Брянський технологічний інститут з присвоєнням кваліфікації інженера лісового господарства. Він був славним юнаком і не міг бути без діла. Романа запримітили. Після навчання очолював Космацьку комсомольську організацію колгоспу ім. Галана та радгоспу «Брустурівський», працював на відповідальних посадах в Косівських райкомі ЛКСМУ та райвиконкомі. І то був час становлення характеру та первинного досвіду організатора. Час тієї молодості означився і народженням сімї. А переломні 1990-й з послідуючими роками припали на його керівництво турбазою «Смерічка». І то був період примноження газдівського досвіду в май більшій господарці, що пригодилося надалі в роботі за спеціальністю — лісничим Космацького лісництва, інженером з охорони і захисту лісу у районному відділі лісового господарства, Кутському лісокомбінаті та Кутському держлісгоспі. Перерва на декілька років від набутої професії в Космацькій сільській раді (заступником голови сільради) таки знову повернула назад і привела на посаду техніка-лісівника, спочатку Яблунівського лісництва, потім — Косівського РП «Райагроліс». Та завершальними місцями працевлаштування Романа Миколайовича стали НПП «Гуцульщина» на посаді заступника директора з маркетингу та загальних питань і директора Кутського держлісгоспу.

Роман Миколайович скрізь був бажаний, з одної роботи його кликали на іншу, з ним рахувалися. Космач обійняв сімейною долею і ближче звів з чисельними односельцями, Косів та Кути також тулили його до себе, мали потребу в його досвіді й людяності. Наголошуємо: скрізь з Романом Бойчуком рахувалися і поважали його! Поза тим, поза, признаймо, бо частими нервовими напруженнями в керівних клопотах, гризотах, він занурювався у милі серцю захоплення, що втаємничував і відкривав невгамовний гуцульський світ. Предковічні традиції оживали в єстві й господарюванні, убері й прикладному мистецтві, в способі мислення та на сцені і подружжя Бойчуків ділились тими чуттями зі світом. Самодіяльні космачани й дотепер мають теплі спогади про аматорські турне в Польщу, Чехію та Німеччину, що зміг їм організувати Роман Бойчук.

Знаходив він час і на відродження єдності українського козацтва в Косівській громадській організації «Українське козацтво», курінним котрого значився. …І серед кола козаків він лишив частку свого тепла.

Органічна потреба відроджувати втрачені горянами надбання переконали Романа Миколайовича, а він – дружину, завести вівці, котрі природно володіють ширшими від спрактикованих можливостями, тобто ще й енергетично лікувальними (овітерапія). Задумано – зроблено! Принагідно сім’єю облаштували на подвір’ї неповторний і єдиний в Україні музей вівчарства.

Роман Бойчук мусів шукати свою потрібність з прицілом, аби й дома міцніла господарка, бо було для кого жити – кохана дружина Параска та трійко милих дітей тішили душу. Дбайливо оберігав їх. Як все йому вдавалося? Знає Бог та й дружина-помічниця, бо мав не лиш невтомний характер, а й вмілі руки. Мусів і їм дати волю. Так звели й котедж для туристів. Сам і впорядковував його.

Видно небайдужі та самовіддані душі богоугодні не лиш на землі, але й на небесах Господніх… Відрадно, що давню мрію стати лікарем не втрачено, її опанували найстарша дочка Оксана і наймолодший син Юрій, а середульший Роман став ветеринарним лікарем. Як кажуть – «збувси у дітих»! Мав Роман Миколайович ще одну задумку – видати книжку про досі непоцінований належно труд вівчаря та перспективи овітерапії. Цю роботу береться виконати син Роман. Були плани й розширити наявну музейну базу вівчарства практичним показом полониського промислу. Це знають дружина з дітьми, усвідомлюють батьківську далекоглядність, збираються обовязково втілити ті задуми і продовжити добру справу .

Саме в часі 40-денних спогадів на Косівщину надійшов лист з Чорткова від Олександра Степаненка, виконавчого директора екологічно-гуманітарного об’єднання «Зелений світ», що найцілісніше та найдостойнішими словами об’єднав думки і чуття друзів та знайомих покійного. Він пише:

«Зателефонував сьогодні до космацького газди Романа Бойчука … — та довідався сумну і несподівану звістку, що Роман Миколайович під кінець 2014 року пішов із життя…

Пішов у розквіті сил і сили-силенної творчих планів — щирий природолюб, глибокий цінитель краси рідного краю, знавець його спадщини, дбайливий батько родини, справжній гуцул: роботящий, відритий, глибоко вболіваючий за спадщину Гуцульщини і долю України. Свого часу Роман отримав гарну лісівничу освіту, з дитинства глибоко знав природу Карпат, гуцульські традиції — з ним було надзвичано цікаво спілкуватися… Тому оселя Бойчуків у Космачі постійно приваблювала гостей: і природоохоронців, і кінорежисерів, і науковців, і мандрівників…

Ми товаришували з Романом останні 8 років — відтоді як над Національним природним парком “Гуцульщина” почали згущатися хмари. На той час Роман Миколайович працював заступником директора парку. Отож разом з колегами з природоохоронних організацій допомагали паркові як могли: ініціювали всеукраїнську кампанію “Гуцульщині — бути!”, писали звернення до влади і правоохоронних органів, виступали у ЗМІ та у навчальних закладах, проводили прийом громадян, працювали спостерігачами на горезвісному “референдумі” про скасування землеволодінь парку, ініційованому косівськими чиновниками.

Згодом деякий час Роман Миколайович очолював Кутський дерлісгосп. Відчувалося, наскільки йому було важко на тій роботі, наскільки він не сприймав системи стосунків, котра склалася у лісовому відомстві, наскільки потужно та система виштовхувала з себе його, як стороннє тіло. Власне тоді й почалися його негаразди з серцем… Глибоко переживав і негаразди на роботі, і події суспільно-політичної кризи в Україні, і відсутність високої ідеї служіння в свідомості тих, хто називає себе українською політичною елітою. Часто у розмовах зі мною повертався до легенди про місце, де на одному з верхів в околицях Космача стояв величезний камінь, що формою нагадував крісло. Місцеві старожили твердять, буцімто у давнину на ньому сидів сам Олекса Довбуш, коли чинив суд. Після того, як Довбуша не стало, а люди потребували справедливого суду, вони приводили до того Довбушевого каменя котрогось із своїх односельців, садили на камінь і просили: “Розсуди нас!…” В ролі судді міг опинитися посполитий неписьменний гуцул, але настільки вагомою була його відповідальність перед моральним авторитетом, що він не міг ухилитись і судив своїх ближніх справедливо, милосердно, неупереджено, спираючись на мудрість поколінь. Більш того, хоча б раз у такий спосіб опинившись в ролі
Довбуша — народного судді, пересічна людина згодом намагалася й сама жити праведно, ніби отримавши від Нього часточку нематеріального, але безцінного спадку — особистої порядності, громадянської честі та відповідальності за долю краю.

Врешті-решт Роман Миколайович пішов геть з роботи і вдома, в рідному Космачі, із завзяттям зайнявся облаштуванням сільської зеленої садиби для туристів. У цьому господарстві фактично усе зроблено його руками.

Останнім захопленням Романа стала ідея відродження на Гуцульщині вівчарства. Не раз з сумом говорив про сім космацьких полонин, на яких вже ніхто не пасе, про зникнення місцевої породи овець, які були багатовіковим супутником гуцула. Вівця, за його словами, одягала, годувала, зігрівала, лікувала людей від народження до глибокої старості, прикрашала побут гуцулів, дарувала впевненість у житті, побудованому на важкій щоденній праці у гармонії з природою. Отож зайнявся розведенням овець просто в себе на садибі. Наполегливо популяризував продукти та досвід вівчарства: і в оздобленні садиби, і в її кухні, і в проведенні майстер-класів. У 2013 році відкрив в себе перший в Україні приватний музей вівчарства, у якому прагнув зібрати зразки історичного спадку гуцульського етносу, де вівчарство традиційно присутнє: і в господарстві, і побуті, і в художній творчості, і в етнографії.

У задумах Роман Бойчук мав ще безліч планів, дуже поспішав, щоб встигнути їх втілити… Не все встиг, життя обірвалося передчасно. Але було добрим, діяльним, дбайливим і щедрим.»

Повага, взаємна підтримка та добра пам’ять – з нами, решта – з Богом.

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ!

Екологічні цікавинки від НПП «Гуцульщина»

ЯК ЗНАЄШ, ТО Й ЗАМИСЛИШСЯ

Унікальність природи, попри чимало неповторних явищ та виняткових здатностей окремих видів і популяцій, ще й в тому, що вона володіє надзвичайним самовідновленням. Звичайно, ця здатність має границю незворотності і людство своєю діяльністю вже багато разів переступило межу природних можливостей. Так за 4 роки (2005-2008) назавжди знищено з лиця планети 1000 видів живих істот з 45 тисяч, занесених в Червону Книгу. Ще майже 300 видів за ті ж роки кваліфіковано як «можливо зниклі». Порівняймо: за останні 5 століть на Землі щезло близько 900 видів. І це скромні підрахунки. Вчені прогнозують, що за найближчі 30 років на планеті вимре близько п’ятої частини біологічних видів.
Для подолання негативного людського впливу на довкілля терміново потрібні спільні зусилля усіх країн світу, усіх народів. Але в окремих випадках вирішально вплинути може і кожен з нас зокрема. Отож, знаймо, замислюймося і… РЯТУЙМО!

Цього разу – про гриби:

– Гриби на Землі (Mykota або Fungi) налічують більше видів, ніж є видів рослин і тварин разом взятих. Вони складають окреме царство природи, бо не належать ні до рослин (відсутній фотосинтез), ні до тварин (відсутній шлунок). Грибів видимих (макроміцетів) лише десята частина, решта невидимі (мікроміцети). Вони зустрічаються у біотопах всіх видів. Гриби й найменш вивчені, всього десь на 7%.

– Доведений факт, що гриби існували понад 400 мільйонів років тому, тобто задовго до появи динозаврів. Гриби з папоротниками – найдревніші жителі планети.

– Багато народів здавна вірили в божественне походження грибів та уїхній зв’язок з небом.

– Гриби дуже живучі і місця їх зростання можуть бути вельми екстремальними (космос, сірчана кислота). В період росту тургорний тиск грибів досягає 7 атмосфер (дорівнює тиску в шинах самоскида-десятитонника). Тому, здавалось би, м’яка шапка гриба може пробитися не лиш крізь асфальт і бетон, ай більш тверді поверхні, наприклад, мармур та залізо. Якщо не пройде шапка, то перепону поступово подолає міцелій.

– Гриб-дощовик викидає в повітря на відстань до 2 метрів понад 7 триліонів спор.

– Гриби поряд з нами: дріжджі, закваски для кисломолочних продуктів, цвілі, та й в організмі людини живе їх кілька видів.

– Більшість грибів – хижаки, але окремі види мають непаразитичний і взаємозалежний життєвий цикл (симбіоз) з рослинами. Саме тому не варто чіпати і знищувати неїстівні гриби.

– В американському Національному парку Малер (штат Орегон) знайдено найбільший  та найстаріший гриб, а точніше грибницю виду Armilaria ostoyae. Її розміри вражають, грибниця займає площу, яку можна порівняти з 1230 футбольними полями. Вчені-мікологи вважають, що їй понад 2,5 тисячі років.

– Найбільший гриб знайдено у США в 1985 році (штат Вісконсин) вагою 140 кілограмів і обхватом 2 метри.

– Найбільший їстівний гриб у світі знайдено в 1987 році канадцем Жaнoм Гі Pішapoм. Вага його 23 кілограми, а діаметр – 2,6 метра.

– Одними з найдорожчих грибів у світі є трюфелі. Вони загалом невеликих розмірів: від волоського горіха до апельсина, іноді ростуть і більші. Найбільший трюфель вагою 2,5 кілограмів був знайдений в 1951 році. Але рекордну ціну за білий трюфель заплатили на аукціоні в 2011 році – 330 000 доларів за 1,5 кг. Ще один білий трюфель з Італії вагою 1,89 кг проданий на аукціоні «Sotheby’s» у Нью-Йорку за 61 тисячу 250 доларів. Його придбав анонімний покупець з острівної держави Тайвань. Делікатес, що пішов з молотка, найбільший гриб цього екзотичного виду з тих, що коли-небудь продавали на аукціонах.

– Грибом, ціннішим за золото, є кордицепс китайський. Він паразитує на гусені, тому інша його назва кордицепс гусеничний. Вартість гриба в Китаї весь час зростає і сьогодні перевищує ціну на жовтий метал (40 000 доларів за кілограм). Кордицепс використовують в традиційній китайській медицині. Вважають, що він має тонізуючі властивості, підвищує імунітет, лікує нирки, легені, суглоби, затримує старіння організму.

– Перший антибіотик – пеніцилін, що відкрив еру антибіотиків, виведений з гриба. Гриби використовують для отримання й інших біологічно активних речовин, наприклад вітамінів. Вони самі виробляють вітамін Д. Серед багатьох відомі лікувальні «чайний» та «молочний» гриби. Майбутнє грибів важко переоцінити.

Підготувала Стелла Фокшей.

© 2010—2025 НПП «Гуцульщина» &