Тотальна хімізація сільськогосподарського виробництва, масове застосування синтетичних мінеральних добрив, отрутохімікатів, інтенсивні агротехнології спричинили руйнування родючого шару ґрунту і найціннішої її складової гумусу, погіршення умов життєдіяльності, зменшення чисельності корисних ґрунтових організмів, які переробляють відмерлі органічні рештки до поживних речовин, що легко засвоюються рослинами. Внаслідок цього родючість земель істотно знизилась, а затрати на виробництво продукції щораз зростають. До того ж, якість продуктів харчування погіршується через вміст шкідливих отрутохімікатів, нітратів, генетично модифікованих організмів (ГМО). Альтернативою є органічне землеробство, основні засади якого — грунтозахисна система обробітку грунту, повна реутилізація та рециркуляція відходів, побічної продукції, симбіотична та асоціативна фіксація азоту повітря, відміна синтетичних агрохімікатів (пестицидів, міндобрив), що дозволить одержати екологічно чисту продукцію.

Чорниця висока

На порозі третього тисячоліття людство впритул наблизилося до межі самознищення через вичерпання деяких видів природних ресурсів. Надмірне забруднення довкілля синтетичними хімікатами різної природи, необґрунтованого чи неконтрольованого використання ГМО (генетично модифікованих, змінених організмів — рослин, тварин, бактерій тощо), споживання неякісної, часто шкідливої продукції, загалом через погіршення якості і стану довкілля. Вирощені за інтенсивними (які передбачають застосування у великій кількості отрутохімікатів та синтетичних мінеральних добрив) технологіями продукти, до складу яких входять ГМО, щораз частіше є причиною алергічних, онкологічних, хронічних системних захворювань тощо.

Що найнебезпечніше, такі продукти та розмаїті синтетичні наповнювачі, підсмачуючі речовини особливо шкодять дітям і молоді, окрім інших захворювань призводять до безпліддя. До того ж, зростаючі дози синтетичних мінеральних добрив та отрутохімікатів (пестицидів) не забезпечують відповідного збільшення врожаю, а, навпаки, призводять до отруєння, погіршення якості грунту, умов для корисних грунтових організмів, зниження родючості. Про це щораз голосніше нагадують небайдужі лікарі, гігієністи, представники споживачів, екологи різних галузей. Небезпека посилюється ще й тим, що в Україні проблеми генетично модифікованих організмів законодавчо належним чином не врегульовані. Загалом в країні відсутній (або не діє) незалежний обєктивний контроль за виробництвом та якістю продукції.

Щоправда населення Гуцульщини, особливо гірської частини, не так далеко і відійшло від природного землеробства. Хімізація тут була порівняно слабшою. Територія краю вважається сприятливою для виробництва екологічно чистої продукції, відпочинку та оздоровлення населення. Цей стан грунтів і довкілля неодмінно потрібно зберегти. Але і тут з кожним роком зростають обсяги застосування мінеральних добрив та різних синтетичних засобів захисту рослин. До того ж, традиційні методи землеробства далекі від оптимальних, через що не в повній мірі використовуються генетичні можливості рослин та екологічні умови (агро-екологічний потенціал території). Тому врожаї порівняно невисокі.

Більшу частину продуктів харчування до краю завозять з інших регіонів, якість яких не завжди відповідає чинним санітарно-гігієнічним вимогам. Та, очевидно, найбільше заважає запровадженню прогресивних енергоощадних та екологічно безпечних способів, засобів в землеробстві інертність мислення, несприйняття нового, прогресивного. «Перше було так», «наші предки робили так і ми будемо так поступати» — часто головні аргументи несприйняття новітніх агротехнологій. Безперечно все цінне, перевірене роками повинно шануватися і служити нащадкам, але наука не стоїть на місці. Прогресивні методи, засоби дозволяють одержати у 2-6 разів вищий і якісніший урожай з одиниці площі без нанесення шкоди довкіллю.

Стурбовані таким станом речей, щораз більше людей звертається до екологічно безпечних способів природокористування та об’єднуються в асоціації, товариства, клуби органічного, екологічного, природного землеробства.

Що таке органічне землеробство (ОЗ). Це використання природних процесів, явищ, живих організмів чи продуктів їх життєдіяльності, запровадження заходів, що сприяють перебігу природних процесів в агросистемах з метою одержання здорової, якісної продукції. Опоненти природного землеробства твердять, що не можна добитися високих врожаїв рослинництва без агрохімікатів та вберегти врожай від шкідників і хвороб. Але наука і практика численних практиків та ентузіастів ОЗ свідчать про протилежне. Врожаї можна навіть істотно (у декілька разів) збільшити при поліпшенні якості продукції та збереженні оптимального стану довкілля.

Які ж основні засади і методи ведення ОЗ:

  1. Поверхневий обробіток грунту на глибину 4-12 см в залежності від попередника та культури. Традиційна оранка чи перекопка лопатою з перевертанням пласту, коли глибші шари грунту опиняються на поперхні і навпаки, є нераціональними із декількох міркувань: а) руйнуються так звані грунтові капіляри, судини, по яких вода легко піднімається із нижніх шарів у верхні, а також надходить повітря до коренів рослин; перевертання пласту призводить до запливання грунту, погіршення надходження води та повітря до кореневої системи, зрештою до сповільнення біохімічних процесів, зниження продуктивності рослин; б) гине більшість корисних живих грунтових організмів: у глибоких шарах грунту переважають бактерії, грибки, найпростіші, водорості, які розвиваються без доступу атмосферного повітря (анаероби), а у верхніх шарах переважають види (аероби), які без доступу повітря не можуть існувати. Перевертання пласту різко змінює умови життєдіяльності грунтових жителів. Для відновлення попереднього оптимального стану грунтової біоти (сукупності живих організмів) потрібен певний час і енергетичні затрати. Грунт — живий організм і для реалізації його потенціалу необхідно підтримувати динамічну рівновагу і життєдіяльність його мешканців. Поверхневий обробіток грунту та догляд за рослинами рекомендується проводити плоскорізом Фокіна, знаряддям яке здійснило революцію в землеробстві, завдяки розмаїтим можливостям, простоті, легкості, зручності, енергоощадності та порівняно низькій вартості.
  2. Використання ефективних мікроорганізмів (ЕМ), які прискорюють перегнивання органічних матеріалів, відходів, до утворення компосту — цінного органічного добрива, продукують стимулятори росту, антибіотики, підвищують імунітет рослин до несприятливих умов, шкідників і збудників хвороб, сприяють очищенню грунту від шкідливих мікроорганізмів, збагаченню його стимуляторами, антибіотиками. ЕМ широко застосовуються також у тваринництві для очищення повітря, хлівів, в побуті (очищення каналізаційних стоків, усунення неприємних запахів, миття приміщень, посуду, прання тощо), загалом для оздоровлення довкілля. ЕМ використовуються на всіх етапах: при підготовці грунту і насіння, вирощуванні розсади, зрошенні, мульчуванні, кореневому та позакореневому підживленню рослин, зберіганні врожаю.
  3. Компостування органічних відходів: соломи, бадилля, бур’янів, трави, тирси, листя, паперу тощо (всього, що здатне перегнивати) за допомогою ЕМ.
  4. Створення «живого», родючого шару грунту. Відмова від синтетичних агрохімікатів: міндобрив, пестицидів, стимуляторів росту тощо. Основна увага надається вирощуванню сидератів (зелене добриво), використанню біологічних і агротехнічних методів захисту рослин, органічних добрив — найголовнішого чинника відтворення родючості грунтів, орієнтації на біологічні методи добування азоту з атмосфери шляхом фіксації його симбіотичною та асоціативною мікрофлорою (у бобових рослин). Окрім гною використовується попіл, кісткове борошно, сапропель (намул із водойм), компости із органічних відходів (тирса, кора дерев, відходи харчової промисловості тощо).
  5. Мульчування — укриття грунту з метою попередження його висихання, заощадження вологи, поліпшення умов для кореневої системи рослин, знищення бур’янів тощо. В ОЗ грунт завжди повинен бути укритий. Для цього використовують різні органічні матеріали (траву, бур’яни, тирсу, кору, папір), які, перегниваючи, збагачують грунт поживними речовинами. Застосовують також агроволокно, темну поліетиленову плівку багаторазового використання.
  6. Використання якісного елітного насіння, вирощеного за технологією ОЗ. Від якості насіння на 20-30% залежить майбутній урожай.
  7. Застосування екологічно безпечних енергоощадних технологій переробки та зберігання продукції.

Переваги ОЗ:

  • одержання здорової екологічно чистої продукції;
  • здешевлення продукції, зменшення затрат на добрива та засоби захисту рослин;
  • повторне використання органіки, вирішення проблеми сміття, очищення довкілля;
  • створення здорового, родючого грунту;
  • очищення від шкідливих мікроорганізмів побутових приміщень, хлівів, каналізації, території;
  • праця як задоволення, насолода.

Якщо Вас зацікавила ця інформація і Ви справді прагнете поліпшити здоров’я своїх близьких, стан вашого обійстя та довкілля загалом, одержувати від догляду за рослинами справжнє задоволення, користуватися пільгами на придбання інвентаря, приладів, продукції, насіння, інформаційної літератури тощо, вступайте в клуб органічного землеробства. Клуб ОЗ в Україні нині налічує понад 50 тисяч членів — це люди різного віку, професії, соціального стану, роду занять. Вже 4 роки в Івано-Франківську діє такий клуб; по вул. Бельведерській 16, є офіс і магазин клубу, тут щочетверга о 17 годині проводяться лекції, заняття.

Почав діяти такий клуб і у Косові, наразі нас 25. Зустрічі у клубі відбуваються у 1 та 3 вівторок місяця о 16 годині в приміщенні Центру громадських ініціатив (майдан Незалежності, біля Ощадбанку). Тут проводяться тематичні лекції, заняття, перегляд та обговорення періодичних видань, спеціальної літератури, дисків, обмін досвідом, садивним матеріалом; можна замовити потрібні препарати, інвентар, насіння, саджанці тощо, а також оформити членство у клубі ОЗ.

Активними членами клубу органічного землеробства є працівники НПП «Гуцульщина». Власне природоохоронні установи є активними пропагандистами екологічно безпечного, збалансованого (сталого) природокористування на своїй та суміжних територіях. Ласкаво просимо до співпраці.

Любомир Держипільський,
завідувач наукового відділу, кандидат біологічних наук