Автор: НПП «Гуцульщина» Page 105 of 158

Не менш важливим науковим досягненням співробітників Парку є завершення багаторічної праці з розробки лісівничо-екологічних засад ведення природоохоронного господарства.

Результатом цієї складної і важливої роботи стала кандидатська дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук на тему «Лісівничо-екологічні засади природоохоронного господарства в лісах Національного природного парку «Гуцульщина», яка була успішно захищена науковим співробітником Парку В.П. Лосюком. Дисертаційна робота виконана на об’єктах НПП «Гуцульщина» на основі розробки низки науково-дослідних тем під керівництвом директора УкрНДІгірліс, д.б.н., професора В.І. Парпана. На основних результатах цієї цікавої та актуальної наукової роботи варто зупинитись детальніше.

У дисертаційній роботі автором наведена оцінка сучасного стану природних лісостанів, особливостей їх структури та відновних процесів, можливостей природної трансформації похідних ялинників на об’єктах локальної мережі моніторингу, опрацьовано засади ведення природоохоронного господарства в різних функціональних зонах НПП «Гуцульщина».

Дослідженнями встановлено позитивні зміни у стані лісів за більшістю моніторингових характеристик (клас пошкодженості, життєвість, товарність, довжина крони, дефоліація, дехромація) та зменшення інтенсивності уражень лісів Парку фітопатогенами впродовж останнього десятиріччя. Виявлено, що сукцесії у чистих природних смеречниках спрямовані на формування умовних ялинових пралісів і не мають ознак різкого погіршення стану чи масового всихання.

Автор встановив подальше погіршення стану похідних смеречників та стану ялини у складі дубових, букових і ялицевих лісів і навпаки – стан ялиці білої і бука лісового у природних деревостанах Парку має стійку тенденцію до покращення.

Автором удосконалено засади природоохоронного господарювання у розрізі господарських комплексів Парку, систему ведення локального моніторингу лісів Парку за методикою програми «ICP-Forest». Встановлено успішність проходження лісовідновних процесів в ялицево-ялиново-букових, ялиново-буково-ялицевих, грабово-ялиново-дубових та ялинових лісостанах.

Обгрунтовано, що природоохоронне господарювання полягає у запровадженні наближеного до природи лісового господарства з максимальним сприянням природному поновленню: у бучинах і субучинах – ялиці білій; в яличинах і суяличинах – ялині європейській і буку лісовому; у смеречинах і сусмеречинах – листяним породам; у дібровах і судібровах – дубу звичайному.

Нещодавно на засіданні експертної ради Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації було підтверджено рішення спеціалізованої вченої ради НЛТУ України щодо присвоєння В.П. Лосюку наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук. Таким чином, науковий відділ НПП «Гуцульщина» поповнився ще одним перспективним науковцем.

Розроблені лісівничо-екологічні засади природоохоронного господарства потрібно активно впроваджувати не лише у природоохоронній діяльності НПП «Гуцульщина», але й на території інших Парків, які розташовані у подібних природно-кліматичних умовах. Добрий результат буде підтвердженням актуальності наукової праці, а отримані позитивні результати від впровадження заходів сприятимуть збереженню та покращенню стану унікальних природних комплексів Прикарпаття та Українських Карпат.

Юрій Дебринюк, д.с.г-н., профе-сор, член спеціалізованої вченої ради НЛТУ України, член експертної ради Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації, член НТР НПП «Гуцульщина»

Гуцульщина – це самобутній, мальовничий, колоритний і неповторний регіон нашої держави. Тут сформувалися специфічний рельєф, різноманітні лісорослинні умови, росте унікальна трав’яна і деревна рослинність. Саме тут, у Передкарпатті, і ведуть важливу культурну, еколого-просвітницьку, природоохоронну і наукову діяльність працівники Національного природного парку «Гуцульщина».

Відновлення корінних природних комплексів Косівщини

Внаслідок все зростаючого антропогенного тиску на довкілля, зміною кліматичних умов та у зв’язку з цим – послабленням стійкості лісових екосистем дуже важлива роль належить науковим дослідженням. На основі вивчення структурних змін у лісових фітоценозах існує змога розробити низку заходів з попередження негативних наслідків таких змін та спрямувати розвиток природних екосистем у напрямку найменших функціональних втрат.

Саме у цьому аспекті активно працюють науковці Парку. Результати унікальних наукових досліджень рослинного і тваринного світу Косівщини, шляхів збереження і примноження біорізноманіття знайшли своє відображення в численних наукових публікаціях, матеріалах конференцій, симпозіумів і семінарів. Недаремно наукова робота Парку нещодавно була високо оцінена новопризначеним міністром екології і природних ресурсів України Остапом Семераком.

Особливе місце серед наукових здобутків колективу НПП «Гуцульщина» займають монографічні видання. Три з них побачило світ раніше – у 2005, 2011 та 2013 роках. І ось вийшло у світ четверте монографічне видання «Відновлення корінних природних комплексів Косівщини», яке підсумувало тривалий етап наукових досліджень унікальних природних екосистем Парку.

У  монографічній науковій роботі обсягом 272 сторінки, виданій у косівському видавництві «Писаний камінь», авторами підготовлено пропозиції з відновлення природного біорізноманіття лісових і польових екосистем, тваринного світу, а також мікологічних комплексів Косівщини за результатами вивчення стану та структури природних і штучних екосистем регіону. Подано також аналіз сучасної господарської діяльності на території району та основні чинники трансформації природних екосистем. Зроблено висновки та підготовлено наукове обґрунтування шляхів вирішення основних природоохоронних проблем регіону.

Багато уваги приділено питанням вивчення стану лісів за результатами моніторингу впродовж тривалого періоду часу – 2003-2015 рр. Відзначено загалом покращення стану лісів Парку, хоча є деякі проблеми з пониження їх стійкості, насамперед, внаслідок негативної дії кліматичних змін. Поряд з цим, у монографії багато уваги приділено заходам, впровадження яких сприятиме відновленню корінних природних комплексів.

Серед авторів монографічної роботи – науковці провідних навчальних,  науково-дослідних та природоохоронних установ регіону, зокрема, д.с.-г.н., професор кафедри лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету України Ю.М. Дебринюк; к.с.-г.н., доцент кафедри лісівництва цього ж навчального закладу В.О.  Крамарець; д.с.-г.н., заступник Природничого інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ю.С. Шпарик;   к.б.н., с.н.с.  Державного природничого музею НАН України В.Б. Різун, а також науковці НПП «Гуцульщина» – к.б.н. Л.М. Держипільський, к.б.н. Ю.П. Стефурак, к.б.н. М.В. Пасайлюк, к.г.-с.н. О.О. Погрібний, аспіранти – З.В. Гостюк та Ю.В. Петричук. З передмовою зі сторінок видання до читачів звернувся директор УкрНДІгірліс, академік Лісівничої академії наук України, д.б.н., професор В.І. Парпан.

У першому розділі монографічної роботи (автори – Держипільський Л.М., Шпарик Ю.С., Дебринюк Ю.М.) представлено наукові засади відновлення корінних природних комплексів НПП «Гуцульщина» з висвітленням проблем у цьому напрямку та шляхів їх подолання. У другому розділі (автори – Гостюк З.В., Фокшей С.І., Погрібний О.О., Пророчук В.В.) наведено аналіз існуючого стану природних екосистем Косівщини за відомчими даними, приділено увагу господарській діяльності в регіоні та її наслідкам.  Третій розділ (автори – Держипільський Л.М., Погрібний О.О., Шпарик Ю.С., Лосюк В.П., Крамарець В.О., Різун В.Б, Стефурак Ю.П., Фокшей С.І.) присвячений вивченню структури місцевих природних екосистем та напрямків і глибини їх сучасних трансформацій. Наведена характеристика пралісових угруповань, старовікових лісів, природних і похідних насаджень.

Матеріали четвертого розділу (автори – Шпарик Ю.С., Лосюк В.П.) за даними багаторічних досліджень авторів дають змогу оцінити стан лісів та його динаміку впродовж тривалого періоду часу (2003-2015 рр.). У п’ятому розділі, базуючись на отриманих результатах досліджень, сформульовано практичні рекомендації щодо відновлення природних екосистем (автори – Шпарик Ю.С., Лосюк В.П., Держипільский Л.М., Стефурак Ю.П., Пророчук В.В., Пасайлюк М.В., Петричук Ю.В.). Зроблено висновок, що однією з найбільш дієвих форм збереження природного біорізноманіття Косівщини є якнайширше запровадження об’єктів природно-заповідного фонду. Поряд з цим, розширення об’єктів ПЗФ повинно відбуватись з урахуванням інтересів місцевого населення, оскільки район є густонаселеним.

Монографія розрахована на спеціалістів установ ПЗФ, лісового і сільського господарства та суміжних галузей, на вчених, викладачів, студентів, екологів, а також всіх тих, кого хвилюють проблеми охорони природи.

Василь Лосюк,
старший науковий співробітник НПП «Гуцульщина», к.с.-г.н.

В 2014 році науковий співробітник НПП «Гуцульщина» Савчук Г.В. в Шешорському ПНДВ, на коріння старої ялиці білої (Abies alba Mill.) виявила Sparassis, який попередньо був визначений як Sparassis crispa. Фрагмент гриба передали проф. В.П. Гелюті (інститут ботаніки ім. Холодного НАН України), який звернув увагу, що це не  Sparassis crispa, а інший вид цього роду. В результаті досліджень було встановлено, що це S. nemecii PIlát & Veselý.

Sparassis brevipes

В природі Sparassis nemecii трапляється дуже рідко, тому в більшості країн Європи й Азії він охороняється та включений в списки Червоних книг.

Знахідки  Спарасисиса ялицевого (Sparassis nemecii) на території Парку є єдиними не тільки в Карпатському регіоні, але й в Україні. Отже, це перші відомості про цей вид в Україні. Тому пропонуємо внести його до наступного видання Червоної книги України, як рідкісний вид.

Sparassis nemecii PIlát & Veselý – Спарасисис  ялицевий. Плодові тіла кулясті, 10-30 см шириною та 5-15 см висотою, світло кремового, білуватого, жовтуватого кольору, м’ясисті. Від основи дуже розгалужені, з численними, плоскими, лопатеподібними восковими листочками, які на кінцях хвилясті, цілокраї, без зубчиків.  Основа біла, м’ясиста, занурена в ґрунт. Мякуш білий, щільний, має приємний солодкуватий смак та запах. Гіменій на Sparassis nemecii зворотньому боці листочка, збігаючий до основи. Споровий порошок білий. Плодоносить із серпня до жовтня. Сапротроф, або слабофітопатогенний гриб. Спричинює жовто-буру гниль ялиці. Їстівний гриб.

Стелла Фокшей,
заступник начальника наукового відділу НПП «Гуцульщина»

Давня  астрономічна обсерваторія Стоунгендж у Великобританії, створена орієнтовно п’ять тисяч років тому, є важливим туристичним об’єктом. Залишки обсерваторії – предмет паломництва туристів з різних континентів. Впродовж року, особливо у дні літнього сонцестояння,  обєкт відвідують тисячі, сотні тисяч туристів, археологів, астрономів. Поряд виросло ціле місто з відповідною туристичною інфраструктурою. Отже Стоунгендж «працює» на економіку країни. Що не можна сказати про численні давні астрономічні обсерваторії Карпат, які є аналогами Стоунгенджу, вірніше, як засвідчують найновіші дослідження істориків та археологів, його попередниками.

Я не закликаю до сонцепоклонництва, але замовчувати нашу історико-археологічну спадщину, нині є злочином. Наявні і досить добре збережені відомі і ще не досліджені пам’ятки скельної (мегалітичної) культури наших пращурів повинні запрацювати належним чином для розвою краю, відновлення історичної памяті, усвідомлення значущості краю в давнину і в сьогодення.

Життя землян впродовж тисячоліть цілком  залежало і залежить від нашого світила – Сонця.  Сонце обожнювалося, було основним божеством в багатьох культурах. Для пізнання світобудови, особливостей та закономірностей руху небесних світил (сонця, місяця, зірок, сузір’їв), річного сонячного циклу, змін пір року, створення та ведення календарів, відзначення основних дат, святкувань, відправлення розмаїтих ритуалів облаштовувалися  обсерваторії-святилища, «служба точного часу». Проте у ЗМІ, інтернеті, наукових та науково-популярних виданнях дуже мало інформації про карпатські скельні (мегалітичні) комплекси і їх значення для туризму.

Ми досить добре поінформовані про астрономічні об’єкти Західної Європи (Стоунгендж, Карнак і ін..), Кавказу, єгипетські і американські піраміди тощо, але не усвідомлюємо, що на нашій території  в давнину нуртувало життя, існували величні  святилища – астрономічні обсерваторії. Характерною особливістю карпатських астрономічно-календарних святилищ було використання як реперів пририродних утворень – вершин гір, гірських хребтів.  Інтерес до давніх астрономічних обсерваторій і зв’язаних з ними проявами духовної та матеріальної культури щораз зростає. Ці давні календарно-астрономічні об’єкти є важливою передумовою становлення нового, цікавого, захоплюючого виду туризму археоастрономічного.

Археоастрономічний туризм передбачає відвідування місць розташування давніх доісторичних астрономічно-календарних обсерваторій, спостереження за сходом/заходом сонця, особливо у дні рівнодень і сонцестоянь, за зірками та зодіакальними сузір’ями, ознайомлення із календарною топонімікою. Археоастрономічний туризм можна розглядати в контексті археологічного, астрономічного, сакрального, мегалітичного, мовного (топонімічного). На Косівщині описано понад 30 прадавніх скельних сакрально-ритуальних обєктів, частина з них мала астрономічно-календарне призначення. Найвідоміші,  найперспективніші і найприступніші для відвідування в контексті археоастрономічного, археологічного, топонімічного, сакрального видів туризму наступні обєкти:

• Астрономічна обсерваторія на Лисині Космацькій (с. Космач);
• Камінь Довбуша (Новаківського) на присілку Завоєли (с. Космач);
• Терношорська Лада на присілку Безулька (с. Яворів);
• Гора Камінець (с. Снідавка);
• Крісло Довбуша на соколівській  Тарночці;
• Скельні комплекси на хр. Каменистому;
• Скельні комплекси на хр. Сокільському.

На цих та деяких інших давніх сакрально-ритуальних об’єктах наявні артефакти (зроблені людиною предмети, висічені фігури, написи, проходи, щілини тощо) зорієнтовані за сторонами світу (північ – південь, схід – захід) та напрямками, точками сходу сонця у найважливіші дати сонячного календаря – дні весняного і осіннього рівнодення, літнього та зимового сонцестоянь.

На Лисині Космацькій наявні три артефакти – тунель, яма та плита з двома виїмками, за якими фіксували схід сонця у дні літнього, зимового сонцестоянь, та рівнодення.

На камені Довбуша (Новаківського) в Завоєлах  схід сонця у літнє сонцестояння можна спостерігати із вівтарного каменя через проріз у скалі між драконоподібними каменями у напрямку г. Гаршиці  на хребті Сиглин, а захід – вздовж широкої алеї у напрямку однієї з вершин на хребті Прелуки.

Із г. Камінець (с. Снідавка) схід сонця у день літнього сонцестояння спостерігається за вершиною Буківця Ріцького, а захід – за горою Ігрець.

Найдивовижніші астрономічні артефакти збережені на нижній частині святилища, де центральною фігурою є людиноподібна камяна статуя (Лада) висотою 10 м і вагою понад 100 т. Живіт фігури не опуклий, а має форму призми. Вершина призми (живота) і голова зорієнтовані на точку сходу сонця у рівнодення, ліва площина живота спрямована на точку сходу сонця у день зимового сонцестояння, права – на точку сходу сонця у день літнього сонцестояння. Тобто статуя виготовлена так, що за її деталями можна визначати основні дати сонячного календаря і, можна сказати, що вона (статуя) і була давньою астрономічною обсерваторією.

Серед численних мегалітів хребта Каменистий, найцікавішими і найінформативнішими астрономічними артефактами є скелі Каня, Довбуша, Крісло Довбуша.

На двадцяті числа (18 – 27) червня припадають дні літнього сонцестояння (сонцевороту – «повертає на зиму»),  коли сонце наймогутніше, піднімається найвище над горизонтом, описує найдовшу дугу, а день є найдовшим. Схід сонця фіксується о 4,46 (47), захід – о 16,26 (27), тривалість дня 16,26 (27) год. Ці дні у давнину завершували місяць Купавень, період інтенсивного розвою природи, підготовки до створення сімейних пар, продовження роду. Купальський період дуже велично святкувався, з ним було пов’язано багато звичаїв, повір’їв, легенд, заготівля цілющих рослин тощо. Деякі звичаї збереглися понині.

Попередниками сучасних астрономічних обсерваторій давні календарні святилища мають неабияке пізнавальне, виховне, соціально-економічне значення в контексті збалансованого розвитку краю. Основні календарні дати – дні літнього та весняного сонцеворотів, весняного та осіннього рівнодень,  а також серединні дні в проміжках між цими датами були дуже важливими для життя природи і людини. З ними був зв’язаний весь уклад життя тодішніх людей – ведення землеробських та скотарських робіт, створення сімейних пар та народжуваність дітей, сакрально-обрядові ритуали, святкування, масові гуляння. Тому необхідно провести їх всестороннє і поглиблене вивчення, вжити  відповідних заходів, щодо їх збереження, створення туристичної інфраструктури (облаштування маршрутів, місць таборування, інформаційного забезпечення тощо).

Детальнішу інформацію про давні скельні святилища можна почерпнути із книг М.Кугутяка «Старожитності Гуцульщини» (2011), Л. Держипільського «Давні скельні святилища та топоніміка Косівщини» (2015).

Любомир ДЕРЖИПІЛЬСЬКИЙ,
начальник наукового відділу
НПП «Гуцульщина», к.б.н.